The distinctive features of personal well-being of the students with disabilities

journal homepage: http://farplss.org

Volume 25, Number 1, 2018

57

The distinctive features of personal well-being of the students with

disabilities

O. Huliaieva

V.N. Karazin Kharkiv National University, psychology department, Kharkiv, Ukraine

Article info

Received 21.12.2017 Accepted 15.02.2018 V.N. Karazin Kharkiv National University, psychology department, Kharkiv, Ukraine

+380505178817

[email protected] Гуляєва, О.В. (2018). Особливості особистісного благополуччя у студентів з обмеженими

можливостями здоров’я. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 25 (1), 57–63.

Huliaieva, O. (2018). The distinctive features of personal well-being of the students with disabilities. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 25 (7), 57–63.

The theoretical basis of empirical research of indicators of psychological well-being as predictors of subjective well-well-being of the students with disabilities is the analysis of hedonistic and eudemonistic approaches to the definition of the concept of “psychological well-being” and its structural components. The structural components of psychological well-being in the framework of paradigm of hedonism are: emotional component as an emotional reflection of satisfaction of needs and cognitive component as a subjective display of satisfaction with life. The pattern of psychological well-being by C. Ryff in the context of the eudemonistic paradigm reflects six main positive features, or the individual recourses – positive relations with others, personal growth, life goals, environmental management, self-acceptance and autonomy, which form its potential and provide the realization of its potential in different fields of life. The successful realization of the personal potential is revealed through the feeling of happiness, satisfaction with life and oneself.

Despite the intensification of the interest to the positive functioning of the person, this problem isn’t elaborated enough, especially concerning the people with disabilities. Although the there is an evident connection of well-being with physical health, functional conditions and the status, it is not developed enough in the researches. There is a lack of native researches of psychological well-being of the people with disabilities.

The aim of the work is to analyze the indices of personal psychological well-being as the predictors of emotional and cognitive components of subjective well-being.

As a result of the empirical study, universal and specific components of the psychological well-being of the individual were established, which conform to the feeling of well-being at the subjective level of the students with disabilities. It is determined that such components of psychological well-being as self-perception and life goals are universal, they do not depend on disability and determine the most the feeling of well-being of the students with disabilities and relatively healthy students. The autonomy as a constituent of psychological well-being of the students with disabilities has a specific character, the core of which is that the decline of autonomy is accompanied by an increase in the level of subjective well-being.

Volume 25, Number 1, 2018

58

Особливості особистісного благополуччя у студентів з

обмеженими можливостями здоров’я

О.В. Гуляєва

Харківський національній університет, факультет психології, Харків, Україна

Стаття присвячена аналізу показників психологічного благополуччя особистості як предикторів суб’єктивного благополуччя у студентів. На вітчизняній вибірці встановлені універсальні та специфічні складові психологічного благополуччя особистості, які узгоджуються з відчуттям благополуччя на суб’єктивному рівні у студентів з обмеженими можливостями здоров’я. Визначено, що такі складові психологічного благополуччя, як самоприйняття та життєві цілі, є універсальними, не залежать від інвалідності та найбільш детермінують відчуття благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я й умовно здорових студентів. Автономія, як складова психологічного благополуччя особистості, детермінує суб’єктивне благополуччя лише у студентів з обмеженими можливостями здоров’я. Узгодженість автономії та суб’єктивного благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я має специфічний характер, суть якого полягає в тому, що зниження автономії супроводжується підвищенням рівня суб’єктивного благополуччя.

Теоретичним обґрунтуванням емпіричного дослідження показників психологічного благополуччя як предикторів суб’єктивного благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я виступає аналіз гедоністичного і евдемоністичного підходів до визначення поняття «психологічне благополуччя» та його структурних компонентів. У межах парадигми гедонізму в якості структурних компонентів психологічного благополуччя виступають: емоційний компонент як емоційне відображення задоволення потреб та когнітивний компонент як суб’єктивні прояви задоволеності життям. Модель психологічного благополуччя К. Ріфф у межах евдемоністичної парадигми відображає шість основних позитивних якостей, або ресурсів особистості – позитивні відношення з іншими, особистісне зростання, життєві цілі, управління середовищем, самоприйняття та автономія, які становлять її потенціал і забезпечують реалізацію цього потенціалу в різних сферах життєдіяльності. Успішна реалізація потенціалу особистості виявляється у відчутті щастя, задоволеності життям та собою.

Незважаючи на посилення інтересу до позитивного функціонування особистості, ця проблематика залишається недостатньо розробленою, особливо, щодо категорії людей з інвалідністю. Хоча зв’язок благополуччя з фізичним здоров’ям, функціональними станами й статусом очевидний, у дослідженнях він ще недостатньо розкритий. Відчувається нестача вітчизняних досліджень психологічного благополуччя осіб з обмеженими можливостями здоров’я.

Мета роботи полягає в аналізі показників психологічного благополуччя особистості як предикторів емоційного та когнітивного компонентів суб’єктивного благополуччя.

У результаті емпіричного дослідження були встановлені універсальні та специфічні складові психологічного благополуччя особистості, які узгоджуються з відчуттям благополуччя на суб’єктивному рівні у студентів з обмеженими можливостями здоров’я. Визначено, що такі складові психологічного благополуччя як самоприйняття та життєві цілі є універсальними, не залежать від інвалідності та найбільш детермінують відчуття благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я й умовно здорових студентів. Автономія, як складова психологічного благополуччя особистості, детермінує суб’єктивне благополуччя лише у студентів з обмеженими можливостями здоров’я. Узгодженість автономії та суб’єктивного благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я має специфічний характер, суть якого полягає в тому, що зниження автономії супроводжується підвищенням рівня суб’єктивного благополуччя.

Ключові слова: психологічне благополуччя; суб’єктивне благополуччя; благополуччя особистості; самоприйняття; життєві цілі; автономія.

Вступ

Категорія «психологічне благополуччя» міцно закріпилася у колі наукових інтересів сучасної психології. Введений ще в середині ХХ ст. Н. Бредберном термін психологічне благополуччя відображає баланс, який досягається постійною взаємодією двох видів афектів – позитивного та негативного. Зміст даного поняття полягає в тому, що у свідомості індивіда відображаються події повсякденного життя, які

Volume 25, Number 1, 2018

59

здійснювалась у руслі двох, взаємодоповнюючих, парадигм – гедоністичної та евдемоністичної.

Класичне розуміння психологічного благополуччя як балансу позитивного та негативного афекту стало підґрунтям гедоністичного підходу і знайшло своє продовження у понятті суб’єктивного благополуччя, як найскладнішого конструкту, який включає не лише емоційну складову. Аналіз робот Е. Дінера (Diener, Diener ,1995), Р.М. Шаміонова (Shamionov, 2002), Л.В. Кулікова (Kulikov, 2004), присвячених визначенню суб’єктивного благополуччя, його структурних компонентів та функцій дозволяє розуміти суб’єктивне благополуччя як емоційно-оціночне відношення людини до своєї особистості, життя та процесів, що мають важливе значення для неї з точки зору засвоєння нормативних уявлень щодо зовнішньої та внутрішньої середи, які характеризуються відчуттям задоволеності (Huliaieva, Polivanova, 2015). При цьому, задоволеність життям розуміється як базова установка, що впливає на схильність індивіда здійснювати чи не здійснювати ті чи інші вчинки, а співвідношення позитивних і негативних емоцій розглядається як емоційний компонент, що забезпечує відчуття щастя. У мажах парадигми гедонізму в якості структурних компонентів психологічного благополуччя виступають: емоційний компонент як емоційне відображення задоволення потреб та когнітивний компонент як суб’єктивні прояви задоволеності життям.

У межах евдемоністичного підходу психологічне благополуччя розуміється з позиції позитивного функціонування особистості та майже ототожнюється з психологічним здоров’ям, психологічною зрілістю, що знайшло своє відображення в роботах М.Яходи (Jakhoda, 1958), Й.Н. Гурвича (Gurvich 2003), а також з самоактуалізацією, з прагненням реалізувати свій потенціал, що відображене у роботах А. Маслоу (Maslow, 1968), К. Роджерса (Rogers, 1961), Г.Л. Пучкової (Puchkova, 2003). Узагальнення гуманістичних уявлень щодо психологічного благополуччя знайшло своє відображення в теорії К. Ріфф (Ryff, Singer, 1998). Авторка виділяє шість компонентів психологічного благополуччя: самоприйняття – позитивна самооцінка себе та свого життя в цілому; позитивні відносини з оточуючими – щирість та відкритість у міжособистісних стосунках; автономія – самостійність та незалежність особистості; управління середовищем – успішне оволодіння різними видами діяльності; життєві цілі – усвідомлення та цінність життя; особистісне зростання – прагнення індивіду до розвитку. А психологічне благополуччя трактується як інтегральний показник ступеня спрямованості людини на реалізацію головних компонентів позитивного функціонування та реалізованості цієї спрямованості, яка суб’єктивно виявляється у відчутті щастя, задоволеності життям та собою (Ryff, Singer, 1998). На думку Ю.М. Александрова (Aleksandrov, 2008), запропонована модель психологічного благополуччя К. Ріфф у найбільшій мірі відображає не лише комплексний прояв позитивних якостей або ресурсів, які становлять потенціал людини, а й реалізацію цього потенціалу в різних сферах життєдіяльності (Aleksandrov, 2008).

Розуміння психологічного благополуччя не можливе лише у межах одного з підходів. Використання емоційного та когнітивного компонентів гедоністичної парадигми, поведінкового компоненту евдемоністичної парадигми значно доповнює структурну картину психологічного благополуччя та розширює межі емпіричних досліджень цієї категорії. Переживання особистісного благополуччя обумовлене не лише позитивним емоційним станом, як результатом задоволення потреб, позитивною оцінкою власного життя та самого себе як ефективного у досягненні життєвих цілей. Переживання благополуччя не менш залежить від реалізації особистістю власного потенціалу в процесі життєдіяльності.

У зв’язку з поширенням інтересу до позитивної психології проблема психологічного благополуччя набуває все більшої актуальності. Незважаючи на це, проблематика позитивного функціонування особистості залишається недостатньо розробленою, особливо, щодо категорії людей з інвалідністю. Хоча зв’язок благополуччя з фізичним здоров’ям, функціональними станами й статусом очевидний, у дослідженнях він ще недостатньо розкритий. Робота А.О. Лєбєдєвої (Lebedeva, 2012), яка була проведена на російській вибірці та присвячена благополуччю осіб з обмеженими можливостями здоров’я, виявила, що особистісні зусилля, прагнення до саморозвитку, активна позиція щодо власної ситуації та організація соціальної підтримки складають основу їхнього гармонійного розвитку та суб’єктивного благополуччя (Lebedeva, 2012). Відчувається нестача вітчизняних досліджень психологічного благополуччя осіб з обмеженими можливостями здоров’я. Психологічне благополуччя у людей з обмеженими можливостями здоров’я відрізняться від психологічного благополуччя умовно здорових людей не лише за кількісними показниками, а й за якісними. Відповідно, важливим є вивчення складових потенціалу людей з обмеженими можливостями здоров’я, що й обумовлює їхнє власне переживання благополуччя на суб’єктивному рівні. У зв’язку з цим виникає питання щодо того, наскільки складові потенціалу особистості, які є показниками психологічного благополуччя – самоприйняття, автономія, управління середовищем, особистісне зростання, життєві цілі та позитивні відносини з оточуючими, – є універсальними, з урахуванням наявності інвалідності, та узгоджуються з відчуттям благополуччя на суб’єктивному рівні.

Мета статті

Мета роботи полягає в аналізі показників психологічного благополуччя особистості як предикторів емоційного та когнітивного компонентів суб’єктивного благополуччя.

Методи та процедура дослідження

Volume 25, Number 1, 2018

60

студентів, які мають статуси: дитина-інвалід віком до 18 років, інвалід II та III групи (далі – група SD), контрольну групу – 120 умовно здорових студентів тих самих начальних закладів (далі – група SH).

Для дослідження емоційного компоненту суб’єктивного благополуччя використовувались «Шкала психоемоційного стресу Л. Рідера» (опитувальника «Методика експрес-діагностики психоемоційної напруги (ПЕН) та її джерел» укладачі О.С. Копіна, К.О. Суслова, Є.В. Заікін) (Kopina, Suslova, Zaikin, 1995) і «Шкала суб’єктивного благополуччя» (опитувальник Perrudet-Badoux, Mendelssohn і Chiche в адаптації М.В. Соколової) (Sokolova, 1996).

Для дослідження когнітивного компоненту суб’єктивного благополуччя використовувались «Шкала задоволеності умовами життя» та «Шкала задоволеності головними життєвими потребами» (опитувальника «Методика експрес-діагностики психоемоційної напруги (ПЕН) та її джерел» укладачі О.С. Копіна, К.О. Суслова, Є.В. Заікін) (Kopina, Suslova, Zaikin, 1995), «Індекс життєвої задоволеності» (опитувальник Б. Ньюгартена та ін. в адаптації Н.В. Паніної) (Panina, 1993).

В якості предикторів суб’єктивного благополуччя були обрані змінні «Шкали психологічного благополуччя» (К. Ріфф в адаптації М.М. Лепешинського) (Lepeshinskiy, 2007).

В якості залежних змінних використовувались інтегральні показники:

- психоемоційного стресу; - суб’єктивного благополуччя; - задоволеності умовами життя;

- задоволеності головними життєвими потребами;

- життєвої задоволеності.

Обробка масиву даних здійснювалася за допомогою регресійного аналізу програми Statistica 10 версія.

Результати

При включенні змінних психологічного благополуччя, як незалежних отримані такі результати за функціям:

у групі SD:

- описують 48,9% дисперсії залежної змінної психоемоційного стресу (R²=0,489. F=20,81 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «автономія» (β=-0,017), «управління середовищем» (β=-0,022), «особистісне зростання» (β=0,026) та «самоприйняття» (β=-0,018);

- описують 61,5% дисперсії залежної змінної суб’єктивного благополуччя (R²=0,615. F=34,08 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «автономія» (β=0,191), «життєві цілі» (β=-0,253) та «самоприйняття» (β=-0,723);

- описують 24,0% дисперсії залежної змінної задоволеності умовами життя (R²=0,240. F=7,54 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «автономія» (β=-0,189) та «самоприйняття» (β=0,212);

- описують 38,9% дисперсії залежної змінної задоволеності головними потребами життя (R²=0,389. F=14,16 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють

змінні «автономія» (β=-0,136) та «самоприйняття» (β=0,394);

- описують 62,8% дисперсії залежної змінної життєвої задоволеності (R²=0,628. F=35,88 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «автономія» (β=-0,099), «особистісне зростання» (β=-0,143), «життєві цілі» (β=0,212) та «самоприйняття» (β=0,461);

у групі SH:

- описують 33,1% дисперсії залежної змінної психоемоційного стресу (R²=0,331. F=10,82 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «автономія» (β=-0,001) та «самоприйняття» (β=-0,017);

- описують 43,5% дисперсії залежної змінної суб’єктивного благополуччя (R²=0,435. F=16,28 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляє змінна «самоприйняття» (β=-0,393);

- описують 20,7% дисперсії залежної змінної задоволеності умовами життя (R²=0,207. F=6,18 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляє змінна «самоприйняття» (β=0,228);

- описують 48,6% дисперсії залежної змінної задоволеності головними потребами життя (R²=0,486. F=19,74 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляють змінні «позитивні відносини з іншими» (β=0,162) «автономія» (β=0,113) та «самоприйняття» (β=0,241);

- описують 50,5% дисперсії залежної змінної життєвої задоволеності (R²=0,505. F=21,22 при р≤0,000); при цьому предикцію проявляє змінна «самоприйняття» (β=0,364).

При побудові загальної моделі емоційного компоненту суб’єктивного благополуччя регресійний аналіз методом покрокового відбору дозволив встановити три показники психологічного благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я – самоприйняття, автономія та життєві цілі – як предиктори емоційного відношення до процесу власної життєдіяльності. Дана модель описує 62% дисперсії (при р≤0,01). Рівняння регресії виглядає наступним чином:

Wb=102,57-0,73Sa+0,19Au-0,27Me-0,26Lg+0,19Pg, де: - Wb – інтегральний показник шкали суб’єктивного благополуччя;

- Sa – самоприйняття; - Au – автономія;

- Me – управління середовищем; - Lg – життєві цілі;

- Pg – особистісне зростання.

При побудові загальної моделі емоційного компоненту суб’єктивного благополуччя регресійний аналіз методом покрокового відбору дозволив встановити два показники психологічного благополуччя у студентів умовно здорових – самоприйняття та управління середовищем – як предиктори емоційного відношення до процесу власної життєдіяльності. Дана модель описує 44% дисперсії (при р≤0,01). Рівняння регресії виглядає наступним чином:

Wb=11,58-0,43Sa-0,30Me-0,15 Au-0,18Pr, де: - Wb – інтегральний показник шкали суб’єктивного благополуччя;

- Sa – самоприйняття;

Volume 25, Number 1, 2018

61

- Au – автономія;

- Pr – позитивні відносини з іншими.

При побудові загальної моделі когнітивного компоненту суб’єктивного благополуччя регресійний аналіз методом покрокового відбору дозволив встановити також три показники психологічного благополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я – самоприйняття, автономія та життєві цілі – як предиктори суб’єктивного прояву задоволеності власним життям. Дана модель описує 63% дисперсії (при р≤0,01). Рівняння регресії виглядає наступним чином:

Ls=1,13+0,45Sa-0,11Au+0,20Lg-0,13Pg, де: - Ls – інтегральний показник шкали життєвої задоволеності;

- Sa – самоприйняття; - Au – автономія; - Lg – життєві цілі;

- Pg – особистісне зростання.

При побудові загальної моделі когнітивного компоненту суб’єктивного благополуччя регресійний аналіз методом покрокового відбору дозволив встановити два показники психологічного благополуччя у студентів умовно здорових – самоприйняття та життєві цілі – як предиктори суб’єктивного прояву задоволеності власним життям. Дана модель описує 52% дисперсії (при р≤0,01). Рівняння регресії виглядає наступним чином:

Ls=-3,50+0,36Sa+0,14Lg, де:

- Ls – інтегральний показник шкали життєвої задоволеності;

- Sa – самоприйняття; - Lg – життєві цілі.

Обговорення

Відповідно до результатів дослідження змінні психологічного благополуччя, які становлять особистісний потенціал – «самоприйняття», «життєві цілі» та «автономія», – обумовлюють у студентів групи SD суб’єктивне благополуччя, як в емоційному, так і в когнітивному плані. У студентів групи SH визначилися різні предиктори, які обумовлюють відчуття благополуччя на суб’єктивному рівні. Такі змінні особистісного потенціалу як «самоприйняття» та «управління середовищем» – визначають у студентів цієї групи благополуччя в емоційному плані, а – «самоприйняття» та «життєві цілі» – в когнітивному плані.

Звернемось безпосередньо до порівняння загальних моделей предикцій суб’єктивного благополуччя студентів групи SD і групи SH.

Серед змінних психологічного благополуччя особистості у студентів в якості предиктора було визначено «самоприйняття», високій рівень якого детермінує відчуття благополуччя на суб’єктивному рівні як в емоційному, так і в когнітивному плані. Даний предиктор є універсальним у зв’язку з тим, що він притаманний студентам SD групи і студентам SH групи. Отриманий результат закономірний, оскільки відповідно до використання опитувальника, високі показники за шкалою «самоприйняття» характеризують

студентів як таких, що позитивно ставляться до себе, знають та приймають свої позитивні якості, проявляють терпимість до власних слабкостей, а також позитивно оцінюють своє минуле. Цілком очевидно, що високий рівень «самоприйняття» у студентів сприяє відчуттю благополуччя на суб’єктивному рівні, яке виражається у позитивному емоційному стані та у задоволеності життям.

Серед змінних психологічного благополуччя особистості у студентів в якості предиктора, який забезпечує відчуття благополуччя у когнітивному плані, були встановлені «життєві цілі», високий рівень яких детермінує високий рівень задоволеності життям. Даний предиктор також виявися універсальним, оскільки притаманний студентам SD і SH групи. Згідно з опитувальником шкала «життєві цілі» відображає почуття спрямованості індивіда, усвідомлення сенсу життя, наявність у нього намірів і цілей на все життя, і, відповідно, високі показники характеризують студентів як активних і здатних діяти для досягнення мети. Стає цілком очевидно, що, незважаючи на наявність або відсутність у студентів інвалідності, досягнення ними життєвих цілей збільшує відчуття благополуччя на суб’єктивному рівні.

Згідно з отриманими результатами, спостерігається невідповідність предикцій, які забезпечують відчуття благополуччя на суб’єктивному рівні в емоційному плані. У студентів групи SD в якості предикторів суб’єктивного благополуччя, окрім «самоприйняття», була визначена змінна психологічного благополуччя «життєві цілі». Виразність «життєвих цілей» у студентів збільшує емоційну складову благополуччя. Це закономірно, оскільки, згідно з гедоністичним підходом, досягнення індивідуумом мети відображається як приємна подія та сприяє збільшенню позитивних афектів.

У студентів групи SH змінна психологічного благополуччя «управління середовищем» детермінує емоційне благополуччя. Відповідно до опитувальника високий рівень управління середовищем характеризує особистість як таку, яка відчуває, що здатна змінювати або поліпшувати умови чи обставини, які підходять для задоволення потреб і досягнень цілей. Таке відчуття притаманне впевненим у собі студентам, які можуть долати труднощі в організації повсякденної діяльності. Головним показником успішної реалізації потенціалу студента виступає його особистісний рейтинг, що складається з досягнень в академічній, науковій та суспільній сферах життєдіяльності. Чим вище рейтинг, тим більш успішним виявляється студент та має можливість отримувати стипендію, яка сприймається як позитивна подія та впливає на позитивний емоційний тон. Досягнення високих показників передбачає наявність відповідних компетенцій, ефективне використання наданих можливостей, гнучкість і контроль власної діяльності.

Volume 25, Number 1, 2018

62

характеризують респондента як самостійного, незалежного та відповідального. В даному випадку якості, притаманні автономній особистості, лише збільшують рівень неблагополуччя у студентів з обмеженими можливостями здоров’я. Отриманий результат може бути поясненим, якщо звернутися до результатів досліджень А.І. Ахметзянової та Ю.Є. Мендукової (Ahmetzyanova, Mindukova, 2015), в ході яких у студентів з інвалідністю було виявлено зовнішній локус контролю. На думку дослідників, це властиве несамостійним особистостям, які спрямовуються «зовні», потребують постійної підтримки та схильні до впливу зовнішніх сил (Ahmetzyanova, Mindukova, 2015). Можна також зазначити, що автономність завжди пов’язана з відповідальністю, яка в умовах постійної опіки гіпертрофується. У дослідженні Ю.М. Швалба, Л.В. Тищенко (Shvalb, Tyshchenko, 2015) було встановлено, що студенти з обмеженими можливостями здоров’я демонструють особистісну залежність не лише від оточення (в першу чергу батьків) і зовнішніх факторів, а й схильні приписувати власні невдачі обставинам та іншим людям, виправдовуючи себе: «Я не можу…», тобто власним обмеженням здоров’я (Shvalb, Tyshchenko, 2015).

Таким чином, предикторами суб’єктивного благополуччя студентів з обмеженими можливостями здоров’я є: «самоприйняття», «життєві цілі» та «автономія». Визначені предиктори характеризують суб’єктивно благополучного студента з обмеженими можливостями здоров’я як емоційно зрілу особистість, що позитивно ставиться до себе, сприймає та приймає позитивні й негативні свої сторони, як цілеспрямовану особистість, що усвідомлює сенс житті, має наміри та цілі в життя, і разом з цим, як недостатньо самостійну особистість, що покладається на інших у прийнятті важливих рішень і не здатну брати на себе відповідальність за такі рішення.

При цьому ієрархію предикторів суб’єктивного благополуччя студентів можна оцінити шляхом побудови різних регресійних моделей. Модель, де в якості залежної змінної відчуття благополуччя в емоційному плані обраний інтегральний показник суб’єктивного благополуччя, а незалежними змінними вказані показники психологічного благополуччя особистості, надасть можливість визначити «внесок»

кожного з них у суб’єктивне благополуччя. Так, у студентів групи SD і групи SH найсильнішим предиктором виступає самоприйняття (57,7% і 39,2% дисперсії відповідно). На другому місці в ієрархії предикторів у студентів груп SD визначились життєві цілі (34,7%), на третьому – автономія (6% дисперсії). У студентів групи SH друге місце займає управління середовищем (28,5% дисперсії).

Модель, де в якості залежної змінної відчуття благополуччя в когнітивному плані обраний інтегральний показник життєвої задоволеності, а

незалежними змінними стали показники

психологічного благополуччя особистості: самоприйняття, життєві цілі та автономія, – виявила наступну ієрархію предикторів. Найсильнішим предиктором у студентів обох груп є самоприйняття (57,5% і 50,3% дисперсії відповідно), потім – життєві цілі (36,8% і 30,8% дисперсії відповідно). На останньому місці в ієрархії предикторів у студентів з обмеженими можливостями визначена автономія (5,3% дисперсії).

Висновок

Наведені дані дозоляють зробити висновок стосовно того, що відчуття благополуччя на суб’єктивному рівні у студентів з обмеженими можливостями здоров’я більшою мірою залежить від складових психологічного благополуччя: самоприйняття, життєвих цілей і автономії. При цьому, самоприйняття та життєві цілі є універсальними предикторами суб’єктивного благополуччя, оскільки властиві всім студентам і не залежать від наявності інвалідності. Високі показники самоприйняття та життєвих цілей детермінують суб’єктивне благополуччя. Автономія, як складова психологічного благополуччя особистості, виявилася предиктором благополуччя лише у студентів з обмеженими можливостями здоров’я, яка специфічно узгоджується з їхнім суб’єктивним благополуччя. Низький рівень автономії у таких студентів обумовлює їхнє суб’єктивне благополуччя.

Перспектива подальшого дослідження полягає в проведенні аналізу показників психологічного благополуччя особистості як предикторів самоактуалізації у студентів з обмеженими можливостями здоров’я.

Література / References

Aleksandrov, Yu.M. (2008). Criteria of well-being of the person. Actual

problems of practical psychology: Sb. sciences Labor, 1, 12-14. [In Ukrainian]

Александров, Ю.М. (2008). Критерии благополучия личности.

Актуальні проблеми практичної психології: зб. наук. Праць, 1,

12-14.

Ahmetzyanova, A.I. & Mindukova, Yu.E. (2015). Interrelation of the level of self-determination with the value orientations of students with

disabilities in conditions of inclusive education. Materials of the V

International scientific and practical conference "Bechterew and

modern psychology of humanity". Kazan. Retrieved from

http://dspace.kpfu.rи. [In Russian].

Ахметзянова, А.И., Миндукова, Ю.Е. (2015). Взаимосвязь уровня самодетерминации с ценностными ориентациями

студентов-инвалидов в условиях инклюзивного образования. Материалы V

Международной научно-практической конференции «Бехтерев и

современная психология человечности» Казань.

http://dspace.kpfu.rи.

Huliaieva, O. V. & Polivanova, O. Ye. (2015). The problem of determining the psychological content of the concept of "psychological well-being."

Bulletin of Kharkiv National University named after VN Karazin, 1150, 34-39. [In Ukrainian].

Гуляєва, О. В., Поліванова О.Є. (2015). До проблеми визначення психологічного змісту поняття «психологічного благополуччя».

Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 1150, 34-39.

Kopina O. S., Suslova E. A. & Zaikin E. V. (1995). Express diagnostics of the

level of psychoemotional tension and its sources. Your questions

psychology, 3, 119-132. [In Russian].

Копина О. С., Суслова Е.А., Заикин Е.В. (1995). Экспресс-диагностика уровня психоэмоционального напряжения и его источников.

Вопросы психологии, 3, 119-132.

Lebedeva, A. A. (2012). Subjective well-being of persons with disabilities.

Volume 25, Number 1, 2018

63

Лебедева А. А. (2012). Субъективное благополучие лиц с

ограниченными возможностями здоровья. Москва.

http://www.mprj.ru/text/t12_6_24.pdf.

Lepeshinskiy N. N. (2007). Adaptation of the questionnaire "Scale of

psychological well-being" K. Riff. Psychological Journal, 3, 24-37. [In

Russian].

Лепешинский Н. Н. (2007). Адаптация опросника "Шкалы

психологического благополучия" К. Рифф. Психологический

журнал, 3, 24-37.

Panina N.V. (1993). The index of life satisfaction. Lifeline and other new

methods of life path psychology. In Kronik, A.A. (Ed.).Moscow, Progress-Culture. [In Russian].

Панина Н.В. (1993). Индекс жизненной удовлетворенности. Lifeline и

другие новые методы психологии жизненного пути. КроникA.A. (Ред.). Москва, Прогресс-Культура.

Sokolova M. V. (1996). Scale of subjective well-being: leadership. Yaroslavl,

SPC "Psychodiagnostics". [In Russian].

Соколова М. В. (1996). Шкала субъективного благополучия:

руководство. Ярославль, НПЦ "Психодиагностика".

Shvalb, Yu. M. & Tyshchenko, L.V. (2015). The Future and Present of Students with Limited Functional Capabilities: Psychological Aspects. Kiev, Basis. [In Ukrainian].

Швалб, Ю. М., Тищенко Л.В.(2015). Майбутнє і сьогодення студентів з

обмеженими функціональними можливостями: психологічні аспекти. Київ, Основа.

Ryff, C., Singer, B. (1998). The contours of positive human health.