УДК 346.548
ÏÐÎÁËÅÌÈ ÑÀÌÎÐÅÃÓËÞÂÀÍÍß, ÏÐÎÔÅѲÉÍÎÃÎ
ÑÀÌÎÂÐßÄÓÂÀÍÍß ÒÀ IJßËÜÍÎÑÒ² ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ
ÎÁ’ªÄÍÀÍÜ Ó ÌÅÄÈ×Í²É ÑÔÅв
Demchenko I. Issues of self-regulatory, professional self- governance and non-govern-mental organizations activities in health-care sphere
In foreign countries, self-regulatory, professional self-regulation and other forms and types of organizations prove their effectiveness at healthcare sphere. In Ukraine, despite some medical community and patient’s interest, such forms and mechanisms do not have broad support in the national health system. The process of implementation of self-regulatory, pro-fessional self-regulation organizations at healthcare sphere is a quiet taught challenge in a prospect of health care reform. That’s seems to be important to achieve a balance between the interests of the medical community, the rights and freedoms of patients, state’s enforce-ment functions and state’s core obligations in health care sphere and business interests of private health care providers.
That should be clear to distinguish between the following: what is self-regulatory organiza-tion, professional self-regulation and what is their difference from existing institutions, as-sociations and other types of organizations at healthcare sphere at Ukraine. The main char-acteristic of self-regulatory organization and professional self-regulation is their basis on a common market of certain service or organization that unites professionals and specialist of certain type. Thus, the common market of certain service actually means any activity as a medical practice, under the licensing conditions, which apply to all entities, regardless of the legal form and ownership. Regarding organization that unites professionals and special-ist of certain type that is a person with appropriate special education – higher medical edu-cation. Thus, regulatory organization created mostly by entities, and professional self-regulation – by professionals, specialists at particular sphere.
We are convinced that self-regulatory – is a question of delegation of the power, in other words, self-regulatory organizations replace state regulation at a specifi c sector or sub-sec-tor. Contrarily, professional self-regulation has for the main aim to develop higher perfor-mance standards than stipulated in the normative legislation – in other words, which is es-tablished by State. This made supplement, not replacement of state regulation, though the possibility to transfer certain powers still exist.
The current legislation of Ukraine at healthcare sphere contains the basis for the implemen-tation of self-regulatory organization, professional self-regulation. Thus, the basic princi-ples of health care in Ukraine, inter alia, include decentralization of public administration, development of government institutions and the independence of health workers on the le-gal and contractual basis. Defi nitely, entirely replacement of state regulation impossible. Generally opportunities for self-regulatory organization, professional self-regulation are: the establishment of certain rules (in medical fi eld – especially medical standards); the con-trol over their observance; the issue of liability for their violation. All these aspects are dis-covered from a position of possible implementation at current legislation.
Äåì÷åíêî ²âàí Ñåðã³éîâè÷,
êàíäèäàò þðèäè÷íèõ íàóê, äîêòîðàíò ²íñòèòóòó çàêîíîäàâñòâà Âåðõîâíî¿ Ðàäè Óêðà¿íè
Сучаснасистемаохорониздоров’яУкраїнипотре -буєзмін. Цегаслоєактуальнимужебільшніждесяти -ліття, однакреальні здобутки реформи системиохо -рониздоров’я, щотриває, йдосізалишаютьсядоволі такидискусійними. Діяльність саморегулівних орга -нізацій, органівпрофесійногосамоврядуваннятаінші формийвидидіяльностігромадськихоб’єднаньдове -лисвоюефективністьузарубіжнихкраїнах. ВУкраїні ж, незважаючи на певнузацікавленість якпредстав -никівмедичноїспільноти, такіпацієнтів, такадіяль -ністьнемаєширокоїпідтримкиувітчизнянійсистемі охорониздоров’я.
Проблемиреформуваннясферитасистемиохоро -низдоров’язурахуваннямінститутівімеханізмівса -морегулюванняфактичнозалишаютьсянерозкритими якупрактичнійдіяльностінормотворців, таківпуб -лікаціяхдослідниківзпитаньрегулюваннятафункці -онуваннянаціональноїсистемиохорониздоров’я. Це йзумовлюєактуальність обраної теми.
Проблеми саморегулювання, професійного са -моврядуваннята діяльностігромадськихоб’єднань у медичній сфері досліджувалися в публікаціях Л. Бондаревої, З. Гладуна [1], Р. Гревцової [2], В. Ле -щенко [3], О. Мусія [22], І. Сенюти [19], В. Пашкова [4; 5] та інших фахівців у сфері адміністративного, господарського права, організації охорони здоров’я, державногоуправління.
Метою нашої статті є дослідження питання ді -яльностігромадських об’єднаньі становленнясамо -регулювання чи професійногосамоврядування в ме -дичній сфері. При цьому відзначаємо, що протягом останньогочасу ведеться дискусія щодо можливості запровадженнянаціональноїаптечноїпалати – якор -ганупрофесійного самоврядування фармацевтів, од -нак, враховуючиметустатті, мизосередимосявласне намедичнійсфері.
професійного самоврядування в ме -дичній сфері є вкрай важким за -вданням реформи системи охоро -ни здоров’я, уході реалізації якої необхідно досягти балансу між ін -тересами медичної спільноти, до -триманням прав і свобод пацієнтів, забезпеченням виконання функцій та зобов’язань державиу сфері охо -рони здоров’я, інтересами суб’єктів господарювання (безумовно, врахо -вуємо особливурольсистемиохоро -низдоров’я, протейзважаємоназна -чущістьприватноїмедицини). Однак потрібно чітко розрізняти між само -регулюваннятапрофесійнесамовря -дування та знати, чим ці інститути відрізняються від сьогоденної діяль -ності громадських об’єднань у ме -дичнійсфері.
По-перше, очевидно, що осно -вною ознакою саморегулівної орга -нізації є об’єднання суб’єктів гос -подарської діяльності, виходячи зі спільного ринку послуг, або органі -зації, що об’єднують суб’єктів про -фесійної діяльності певного виду. Так, спільнимринкомпослугфактич -ноєгосподарськадіяльністьзмедич -ної практики, ліцензійні умови про -вадження якої поширюються на всіх суб’єктів господарювання, незалеж -новідїхорганізаційно-правовоїфор -ми та форми власності. Державні та комунальнізакладиохорониздоров’я надаютьбезкоштовнумедичну допо -могу, однакутойжечасможутьнада -ватицілкомоплатнімедичніпослуги. Не заглиблюючись у дискусію щодо співвідношення термінів медичної допомоги та медичної послуги, від -значимо, що державні та комуналь -ні заклади охорони здоров’я цілком
можутьбутисуб’єктамисаморегулів -них організацій. Що ж до суб’єктів професійноїдіяльностіпевноговиду, тодотакихосібсміливоможнавідне -стиосіб, якімаютьвідповіднуспеці -альну освіту – вищу медичну. Отже, саморегульовані організації створю -ються суб’єктами господарювання, а професійні самоврядні – відповідни -ми професіоналами, фахівцями пев -ноїгалузі.
Професійне самоврядування в ме -дичнійсферірозглядаєтьсяякпередба -чена законом система управлінських взаємин між усіма представниками певної професії, покликана консолі -дуватизусилляпредставниківпевно -го фаху в стосунках з органамидер -жавноївлади, ізсуспільствомтаміж собою. Тобто законом надаються управлінські повноваження з метою успішного функціонування певної професії на користь усього суспіль -ства [6].
якщо в саморегулюванні йде мова проделегованіповноваження, тобто саморегулівні організації замінюють державне регулювання тієї чи іншої сфери, тодіяльністьпрофесійнихса -мовряднихорганізаційспрямованана виробленнябільшвисокихстандартів діяльності, ніжце передбачено в за -конодавстві, або іншими словами – установлюєтьсядержавою. Тобтоздій -снюєтьсядоповнення, анезаміщен -ня державного регулювання, хоча й припускається передання певних повноважень.
Однією з проблем, що стоїть на шляху розвитку саморегулювання та професійного самоврядування в Україні, є відсутність відповідного загального законодавчого акта, що б урегульовувавпитаннядіяльностіса -морегулівних організацій та профе -сійного самоврядування в Україні. Спеціальні закони регулюють функ -ціонуванняусферіадвокатськоїауди -торської діяльності, нотаріату тощо. Діяльністьжечиннихсаморегулівних організаційтапрофесійногосамовря -дуванняв іншихсферахздебільшого регулюється положеннями підзакон -нихнормативно-правовихактів.
2014 року до Верховної Ради України було подано Проект Закону «Про лікарське самоврядування» [7], однак через два місяці його було від -кликано. Детально незупиняючисьна положенняхцьогозаконопроекту, лише відзначимо, щонимпропонувалосяза -конодавчезакріпленняУкраїнськоголі -карського товариства як недержавної некомерційноїпрофесійноїорганізації, щобоб’єднувалавсіхлікарівУкраїниз метоюзабезпеченняреалізаціїзавдань лікарськогосамоврядування.
Діяльністьгромадськихоб’єднань умедичнійсфері.ВУкраїністаномна червень 2015 року, заданимиЄдиного державного реєстру юридичних осіб тафізичнихосіб-підприємцівтаофі -ційного сайту Міністерства охорони здоров’я України, функціонуєблизь -ко 169 громадських об’єднань, що об’єднуютьпредставниківлікарських професій – хірургів, стоматологів, пе -діатрів, дерматовенерологів, судових медиків, неонатологівтощо. Основою для функціонування громадських об’єднань у медичній сфері є поло -ження загального Закону України «Про громадські об’єднання» [8], що визначає правові та організацій -ні засади утворення, реєстрації, ді -яльностітаприпиненнягромадських об’єднань. Цей Закон не поширю -ється на відносини у сфері утворен -ня, реєстрації, діяльності та припи -неннясаморегулівних організацій та організацій, які здійснюють профе -сійне самоврядування. Тобто, гово -рячипрочинніорганізації, асоціації, спілки, товариства в медичній сфе -рі, ми говоримо про їх діяльністьяк громадськихоб’єднань, анеорганіза -ційсаморегулюваннячипрофесійно -госамоврядування.
повноваження. Однакдляздійснення цього громадському об’єднанню не -обхіднонасамперед отримати статус організаціїсаморегулювання чи про -фесійногосамоврядування.
Ключовим принципом утворення тадіяльностігромадськихоб’єднаньє принципдобровільності, щопередба -чаєправоособинавільнуучастьабо неучастьугромадському об’єднанні, зокрема в його утворенні, вступі до такого об’єднання або припиненні членства (участі) вньому [8, ч. 2, ст. 3]. Правовий же статус саморегулівних організацій та організацій професій -ного самоврядування засновано, як правило, на засадах обов’язкового членства, оскільки останнім делегу -єтьсячастинавладнихповноваженьу медичнійсфері, тобтонемаєбутилі -карівчимедичнихпрацівників, якіб непідлягалитакомурегулюваннюта контролю. Такожнеслідототожнюва -типравогромадянУкраїни, закріпле -не статтею 36 Конституції України, наоб’єднання угромадськіорганіза -ції, зпевнимобов’язкомособи, щоє лікарем, перебувати у складі профе -сійногооб’єднання лікарів уразі за -провадженняцьогоінституту.
Досвід України засвідчує, що са -морегулівні організації, які ґрунту -ються на обов’язковому членстві, мають більш широкий перелік функ -цій, які вонивиконують, порівняно з переліком функцій саморегулівних організацій, заснованих на добро -вільномучленстві, щозумовленоспе -цифікою діяльності цих організацій. Саморегулівні організації з обов’яз -ковим членствомвиконують, крім ін -шого, важливу функцію, пов’язану «з допускомдопрофесії» [5].
У більшості розвинених країн саме професійним об’єднанням де -легованоповноваженнящодоакреди -тації закладів охорони здоров’я, що практично передбачає більш високі стандарти, ніжзазначенівумовахлі -цензування, атакожатестаціїспеціа -лістів умежах кваліфікації, визначе -ної державою [4].Усесвітня медична асоціація (надалі – ВМА) – одна з провідних міжнародних неурядових організацій, що займаєтьсяпитання -ми, inter alia, правовогорегулювання медичноїдіяльності, такожнеоднора -зово звертала увага на роль і значу -щістьпрофесійноїлікарськоїавтоно -мії та саморегулювання [9]. Зокрема наголошується, що будь-яка систе -ма професійного саморегулювання має забезпечувати: а) якість медич -ної допомоги, що надається пацієн -там; б) компетенціюлікаря, щонадає такумедичнудопомогу; в) професій -ну поведінку лікаря. З метою забез -печенняякостінаданнямедичноїдо -помогипацієнтамлікарзобов’язаний брати активну участь у постійному професійномурозвиткузметоювдо -сконаленнятапідтриманняналежно -го рівня їх клінічних знань, навичок ікомпетенції [10, para.5].
самоврядування в медичній сфері. Так, до основних принципів охоро -ни здоров’я в Україні, inter alia, на -лежать: децентралізація державного управління, розвиток самоврядуван -ня закладівта самостійності праців -никівохорони здоров’янаправовійі договірнійоснові [11, ст. 4]. Чиздат -не саморегулювання повністю або частковозамінити державнерегулю -вання в медичній сфері? Звісно, що повністюзамінитидержавнерегулю -вання неможливо. Тому мова може йти лише про певні додаткові важе -лі в регулюваннімедичної діяльнос -тінакористьпацієнтаізурахуванням професійних прав медичних праців -ників, що будуть діяти поручіздер -жавнимрегулюванням, абопрочаст -кове саморегулювання, професійне самоврядування медичного ринку. Загальноприйнятими можливостями для саморегуляції, професійного са -моврядуванняєвстановленняправил (у медичній сфері – насамперед ме -дичних стандартів); питанняконтро -люза їх дотриманням, питання при -тягнення до відповідальності за їх порушення. Саменацихтрьохаспек -тахіпропонуємозосередитиувагута вважаємоїхбазовимидлярозроблен -няновихзаконодавчихактівщодоса -морегулювання, професійного само -врядуваннявмедичнійсфері.
На необхідності розроблення та впровадження стандартів у медич
-ній сфері акцентує чимало лікарів,
представниківорганівдержавноївла -ди, науковців. Говорячи про стан -дарти в медичній сфері, неможливо не зазначити про положення стат -ті 14-1 Основ законодавства України проохоронуздоров’я. Відповідно до
цихположеньгалузевимистандарта -ми у сферіохорони здоров’я єстан -дарт медичної допомоги (медичний стандарт), клінічний протокол, та -бель матеріально-технічного осна -щення, лікарський формуляр. При цьому зазначений перелік галузевих стандартіву сфері охорони здоров’я не євичерпнимі може включати та -кож інші норми, правила та норма -тиви, передбачені законами, які ре -гулюють діяльність у сфері охорони здоров’я. Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської ді -яльностізмедичноїпрактикитастан -дартів акредитації закладів охорони здоров’яостаннімаютьзатвердженіу встановленомупорядкулокальніклі -нічніпротоколи, щовідповідаютьга -лузевимстандартаму сферіохорони здоров’я. Загалом в Україні відбува -ється поступове формування багато -рівневої системи медичних стандар -тів [12, с. 296].
Проте, говорячи про можливос -тісаморегулювання тапрофесійного самоврядування, відзначаємо, що на сьогодні лише Міністерство охоро -низдоров’яУкраїнимаєповноважен -нязрозроблення та затвердженняга -лузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. [11, ч.4, ст. 14-1].
галузевимистандартами. Наприклад, відповіднодоСтатутуАмериканської асоціації хірургів «метою…є куль -тивування та покращення науки та мистецтвахірургії, підвищеннястан -дартів медичної професії та інших питань, які можуть стосуватися цієї сфериврамкахзакону».
Стандарти у сфері охорони здо -ров’я спрямовано насамперед на за -безпечення якості медичної допомо -ги. Якістьмедичноїдопомоги – одна з ключових проблем чинної систе -миохорониздоров’я [13]. Окрімцьо -гоякість медичноїдопомоги – осно -внийкритерійдіяльностіякокремого лікаря, закладуохорониздоров’я, так і всієї системи охорони здоров’я. Чимало фахівців сфери охорони здоров’я та державного управління відзначаютьпрямийзв’язокміжякіс -тю медичної допомоги на всіх рів -нях та інститутом саморегулювання вмедичній сфері [14]. Тому питан
-ня контролю в медичній сфері, і
насамперед контролю за якістю ме -дичноїдопомоги, потребуєбільшде -тального висвітлення. Відповідно до статті 7 ОсновзаконодавстваУкраїни про охорону здоров’я припускаєть -ся здійснення державного і громад -ського контролю та нагляду у сфері охорониздоров’я [11, п. Г, ч. 1, ст. 7]. Порядізтимстаття 22 Основзакріп -лює положення щодо лише держав -ногоконтролюйнаглядуусферіохо -рониздоров’я.
Відповідно до затвердженогоМі -ністерством охорони здоров’я Укра -їниПорядкуконтролю якостімедич -ноїдопомоги [15] якістьмедичноїдо -помоги передбачає надання медич -ної допомоги та проведення інших
заходів щодо організації наданняза -кладами охорони здоров’я медичної допомогивідповіднодо стандартіву сферіохорони здоров’я. Оцінювання якостімедичноїдопомогипередбачає визначеннявідповідностінаданоїме -дичноїдопомогивстановленимстан -дартамусферіохорониздоров’я. При цьому контроль якості надання ме -дичної допомоги здійснюється шля -хомзастосуванняметодівзовнішньо -го та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки ме -дичнихпрацівників, експертноїоцін -ки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атеста -ції/сертифікації відповідно до вимог чинногозаконодавстваУкраїнитаза -конодавства Європейського Союзу. Відповідно домети цієїстаттіми не можемо говорити про внутрішній контроль якості медичної допомо -ги. Говорячипроможливийконтроль громадських об’єднань, відповідно до зазначеного нормативно-правово -гоактузовнішнійконтрольякостіна -дання медичної допомоги здійсню -єтьсяорганамидержавноївиконавчої владивмежахповноважень, визначе -нихзаконодавством. Тобтофактично відсутні положення щодо можливос -ті здійснення контролю громадськи -миоб’єднаннямита/абосаморегулів -нимиорганізаціямичиорганізаціями професійногосамоврядування.
медичними радами закладів охо -рони здоров’я, клініко-експертни -микомісіямиМіністерстваохорони здоров’я України та/або управлінь охорониздоров’я. Так, відповіднодо Наказу МОЗ України «Про організа -цію клініко-експертної оцінки якос -ті медичної допомоги» [16, п. 4.4] до складу Клініко-експертної комі -сії Міністерства охорони здоров’я України входять представники про -фесійнихспілок, їхоб’єднаньугалузі охорони здоров’я, організацій робо -тодавців, їхоб’єднаньугалузіохоро -ни здоров’я, громадських об’єднань лікарів – у кількості 25% від складу Клініко-експертноїкомісії.
Натомість до складу клініко-екс -пертнихкомісій структурнихпідроз -ділівзпитаньохорониздоров’яоблас -них, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. [17, п.4.4] та медичних рад закла -дів охорони здоров’я [18, п. 5.4] від представників професійних спілок, їх об’єднань у галузі охорони здо -ров’я, організацій роботодавців, їх об’єднаньугалузі охорониздоров’я, громадських об’єднань лікарів уже входитьоднатретина. Притомуціка -воюєйіншаобставина, наякузвер -таєувагуІ. Сенюта: складклініко-екс -пертнихкомісійвиключномедичний, лише до роботи медичних рад мо -жуть залучатися представники під -приємств, установ, організацій неме -дичногопрофілю [19]. Вищенаведене дозволяє зробити висновки, що гро -мадські об’єднання в медичній сфе -рі можуть брати участь у контролі за якістю медичної допомоги че -рез включення своїх представни -ків до складу Клініко-експертної
комісії МОЗ України та клініко-екс -пертнихкомісійобласнихдержавних адміністрацій.
Деякими дослідниками [20] вже підіймалосяпитаннящодоіснування так званого громадського контролю вмедичній сфері. Зокрема підтакою діяльністю розуміється діяльність громадських об’єднань, серед яких можна відзначити Всеукраїнську Раду захисту прав і безпеки пацієн -тів, щооб’єднуєпацієнтів, якіпотре -буютьзахисту, громадськіоб’єднання таорганізації, створенідлязахистуін -тересівсвоїхчленів, груписамодопо -моги; Всеукраїнську громадську ор -ганізацію «Коаліціязахиступравосіб з інтелектуальною недостатністю», якаоб’єднує 84 регіональнісуб’єкти, що надають соціальні послуги осо -бамзінтелектуальноюнедостатністю таїхнімродинаміпредставляютьїхні інтереси тощо [20]. Слідвідзначити, щопереважначастинатакихгромад -ськихоб’єднаньопікуютьсянасампе -редправамитаінтересамипацієнтів.
Питання відповідальності. Ос
організаціямипрофесійногосамовря
-дування–прим. авт.), щоусвоючер -гу відповідає за нього перед пацієн -тамиі державою [21, c. 6; 22]. Саме такийзв’язокмаєзмогу водночасза -довольнитипотребипацієнтаізахис -тити права медичних працівників, щоособливоактуальнодляУкраїни.
Зважаючи на прогресивність та -кої тези, вважаємо за необхідне зро -бити декілька уточнень. Відповідно до персональної відповідальнос -ті лікарів їх професійна поведінка та діяльність завжди мають бути в рамкахКодексу етики, правил, стан -дартів. При цьому підставита поря -докпритягненнявинноїособимають бутичітко прописані в правилах са -морегулівної організації чи органі -зації професійного самоврядування. Притягненнядо персональної відпо -відальності лікаря, як певна додат -кова міра покарання, не звільняти -ме останнього від відповідальності за чинним законодавством України. Щождо відповідальності саморегу -лівнихорганізаційта/абоорганізацій професійного самоврядування перед суспільством і державою, то форми, підстави та порядок її застосування потребуватимуть подальших науко -вихдосліджень.
Проведене дослідження дозволяє зробитивисновок про те, що питан -ня саморегулювання, професійного самоврядування, ураховуючи специ -фіку медичної сфери, залишається доволі дискусійним насамперед че -рез відсутність загального Закону в ційсфері. Хочапідкреслено, щочин -незаконодавствоУкраїниусферіохо -рониздоров’я вжеміститьбазисдля запровадження саморегулювання та
професійного самоврядуванняв ме -дичній сфері. Наголошується, що саморегулюваннячипрофесійне са -моврядування має забезпечувати: а) якість медичної допомоги, що на -даєтьсяпацієнтам; б) компетенціюлі -каря, щонадаєтакумедичнудопомо -гу; в) професійну поведінкулікаря. З оглядунапозитивнийзарубіжнийдо -свідвідзапровадженнятакихмеханіз -мів, загальноприйнятими можливос -тямидлясаморегуляції, професійного самоврядування є встановлення пра -вил, питання контролю за їх дотри -манням, питання притягненнядовід -повідальностізаїхпорушення.
Список використаних джерел:
1. ГладунЗ. С. Державнаполітикаохо
-рониздоров’явУкраїні (адміністративно
-правові проблеми формування і реаліза
-ції) : монографія / З. С. Гладун. – Тернопіль:
Економічнадумка, 2005. – 460 с.
2. ГревцоваР. Ю. деякіпитаннязако
-нодавчого забезпечення розвитку охоро
-ни здоров’яв Україні / Гревцова Р. Ю.//
ЧасописАкадеміїадвокатуриУкраїни. –
2013. – Т. 6. – № . 2 (19) [Електронний
ресурс]. – Режимдоступу : http://e-pub.
aau.edu.ua/index.php/chasopys/article/ viewFile/32/29
3. ЛещенкоВ. В. Громадськілікарські
організаціїяксуб’єктиформуваннятаре
-алізаціїдержавноїполітикиУкраїнивга
-лузіохорониздоров’я : дис…наздобуття
наук.ступ.канд.наукздерж.упр.: 25.00.02 /
В. В. Лещенко; Національна академія
державногоуправлінняприПрезидентові
України. – К., 2009. – 162 с.
4. Пашков В. М. Ринкове саморегу
-лювання господарських відносину сфе
-рі охорони здоров’я / В. М. Пашков //
Аптека. – 2009. – № 682 (11) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.
5. Пашков В. М. Чи бути в Україні
фармацевтичному самоврядуванню? /
В. М. Пашков // Аптека. – 2015. – № 991 (20) [Електронний ресурс]. – Режимдо
-ступу : http://www.apteka.ua/article/333040
6. Надюк З. О. Поєднання механіз
-мівдержавногоуправлінняілікарського
самоврядування на ринку медичних по
-слуг вУкраїні / НадюкЗ. О. //Державне
будівництво. – 2008. – № 2 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.
irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=U JRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_ DOWNLOAD=1&Image_fi le_name=PDF/ DeBu_2008_2_25.pdf
7. ПроектЗаконупролікарськесамо
-врядування: Реєстр.номер 5124 від
01.10.2014 [Електроннийресурс]. – Ре
-жимдоступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/
zweb2/webproc4_1?pf3511=52254
8. Прогромадські об’єднання: Закон
України № 4572-VI від 22.03.2012 //
Офіційний вісникУкраїни. – 2012 р. –
№ 30 д 27.04.2012, стор. 26, стаття 1097,
кодакта 61211/2012
9. WMA Declaration of Madrid on Professional Autonomy and Self-Regulation: Adopted by the 39th World Medical Assembly, Madrid, Spain, October 1987, editorially revised at the 170th Council Session, Divonne-les-Bains, France, May 2005 and rescinded and archived by the WMA General Assembly, New Delhi, India, October 2009 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.wma.net/en/30publ
ications/10policies/20archives/a21/ WMA Declaration of Madrid on Professionally-led Regulation:Adopted by the 60thWMA
General Assembly, New Delhi, India, October 2009 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.wma.net/
en/30publications/10policies/r4/
10. ОсновизаконодавстваУкраїнипро
охорону здоров’я: Закон України від 19
листопада 1992 № 2801-ХІІ (іззмінами) /
ГолосУкраїнивід 15.12.1992.
11. Рогова О. Г. Державна політика
стандартизаціївсистеміохорониздоров’я
вУкраїні / РоговаО. Г. // Актуальніпроб
-леми державного управління. – 2014. –
№ . 2. – С. 295-301.
12. КвіташвіліО. На шляхудо євро
-пейськоїсистемиохорони здоров’я: пре
-зентація для Національної Ради Реформ
28 квітня 2015 року / О. Квіташвілі
[Електроннийресурс]. – Режимдосту
-пу : http://www.slideshare.net/Ministry OfHealthOfUkraine/ss-47520224
13. Ануфриев С. А. Первые шагина
пути к саморегулированию в россий
-скомздравоохранении / С. А. Ануфриев //
ВестникРосздравнадзора. – 2010. – № 1. –
С. 38-39.
14. Пропорядокконтролюякостіме
-дичної допомоги: Наказ Міністерства
охорони здоров’я України № 752 від
28.09.2012 // ОфіційнийвісникУкраїни. – 2012 р. – № 94 від 17.12.2012, стор. 31,
стаття 3830, кодакта 64719/2012
15. Положення про клініко-екс
-пертну комісію Міністерства охорони
здоров’я України: Затверджене Наказом
МОЗ України № 693 від 06.08.2013 //
Офіційний вісник України. – 2013 р. –
№ 80 від 25.10.2013, стор. 225, стаття
2986, кодакта 69250/2013
16. Положення про клініко-експерт
-нукомісіюМіністерстваохорониздоров’я
Автономної Республіки Крим, структур
-нихпідрозділівзпитаньохорониздоров’я
обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій: За
-тверджене Наказом МОЗ України
№ 693 від 06.08.2013 // Офіційнийвісник України. – 2013 р. – № 80 від 25.10.2013,
стор. 225, стаття 2986, кодакта 69250/2013
17. Положенняпромедичнурадуза
-кладу охорони здоров’я: Затверджене
Наказом МОЗ України № 693 від
06.08.2013 // ОфіційнийвісникУкраїни. – 2013 р. – № 80 від 25.10.2013, стор. 225,
стаття 2986, кодакта 69250/2013
18. СенютаІ. Я. Контрольякостіме
регулювання / СенютаІ. Я. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.
umj.com.ua/article/68292/kontrol-yakosti- medichnoi-dopomogi-noveli-normativnogo-regulyuvannya
19. Семигіна Т. Громадський конт
-рольякмеханізмпопередженняпорушень
усферіохорониздоров’я / Т. Семигіна //
Віче. – 2009. – № .19 [Електронний ре
-сурс]. – Режимдоступу : http://www.viche. info/journal/1667/
20. Знаменська Т. К. Асоціація нео
-натологів України / Знаменська Т. К. //
Неонатологія, хірургія та перинаталь
-намедицина. – 2014. – Т. 4. – № 3 (13). –
С. 6-10.
21. Карпук В. Чи потрібне нам лі
-карське самоврядування / Карпук В.,
Мусій О. // Голос України. – 2008. –
№ 347 (4347) [Електронний ресурс]. –
Режимдоступу : http://www.golos.com.ua/
section/11647995999.html
ДемченкоІ. С. Проблемисаморегулювання, професійногосамоуправління
тадіяльностігромадськихоб’єднаньумедичнійсфері
У статті розглядаються проблеми саморегулювання, професійного са-моврядування та діяльності громадських об’єднань у медичній сфері. Досліджується інститут саморегулювання, професійного самоврядуван-ня та можливості його запровадження в медичній сфері. Розглядаються окремі питання діяльності громадських об’єднань. Доводиться значущість і роль правил поведінки (професійних стандартів) для забезпечення якос-ті медичної допомоги. Розглядаються особливості контролю громадських об’єднань за якістю медичної допомоги та окремі питання відповідальнос-ті у цій сфері.
Ключові слова: саморегулювання, професійне самоврядування, громадські
об’єднання, охороназдоров’я.
ДемченкоИ. С. Проблемысаморегулирования, профессиональногосамо
-управления и деятельности общественных объединений в медицинской
сфере
В статье рассматриваются проблемы саморегулирования, профессиональ-ного самоуправления и деятельности общественных объединений в меди-цинской сфере. Исследуется институт саморегулирования, профессиональ-ного самоуправления и возможности его внедрения в медицинскую сферу. Рассматриваются отдельные вопросы деятельности общественных объеди-нений. Доказывается значимость и роль правил поведения (профессиональных стандартов) в обеспечении качества медицинской помощи. Рассматриваются особенности контроля общественных организаций за качеством медицинской помощи и отдельные вопросы ответственности.
Ключевыеслова: саморегулирование, профессиональноесамоуправление, об
-щественныеобъединения, охраназдоровья.
