Колеснікова Н. В., Марченко О. В.

9. Gurova Olga. Ideology of Consumption in Soviet Union: From Asceticism to the Legitimating of Consumer Goods / Olga Gurova // Anthropology of East Europe Review. – V. 24. – N. 2. – March 2006. Режим доступу: https://scholarworks.iu.edu/journals/index.php/aeer/article/view/237.

10. Hessler Julie. A Social History of Soviet Trade: Trade Policy, Retail Practices, and Consumption, 1917-1953 / Julie Hessler. Princeton University Press, 2004. – 366 р. 11. Hilton R. Marjorie. Selling to the masses: retailing in Russia, 1880 – 1930 / Marjorie

R. Hilton. – Pittsburg, 2012. – 344 p.

12. Kirshenbaum Lisa A. Small comrades: revolutionizing childhood in Soviet Russia, 1917 – 1932 / Lisa A. Kirshenbaum. New York, London: RouthledgeFalmer, 2010. – 232 p.

13. Kuhr-Korolev Korina. “Gezahnte Helden“: Die Formierung die Sowjetjugend in 1917-1932 / Korina Kuhr-Korolev. Essen, 2005. – 365 p.

14. Randall E. Amy. The Soviet dream world of retail trade and consumption in the 1930s / Amy E. Randall. – Palgrave Macmillan, 2008. – 251 p.

15. Rüthers Monica. Kindheit, Kosmos und Konsum in sowjetischen Bildwelten der 1960er Jahre. Zur Herstellung und Zukunftsoptimismus / Monica Rüthers // Historische Anthropologie. Volume 17. – Issue 1. – P. 56–74.

16. Sowjetjugend, 1917 – 1941: Generation zwischen Revolution und Resignation / Korina Kuhr-Korolev, Stefan Plaggenborg, Monica Wellmann (Hg.). – Essen: Klartext, 2001. – 310 p.

Колеснікова Н. В., Марченко О. В.

Results of studying life journey of Valentina Grizodubova are set out in the paper. She was a Soviet woman pilot, a participant of record flight from Moscow to the Far East in 1938, a heroine of World War II, the first woman who was granted the title of the Hero of the Soviet Union, the Hero of Socialist Labor. An excursion was arranged based on the results of conducted study with the purpose to commemorate the memory of our glorious countrywoman Valentina Grizodubova.

Ключові слова: льотчиця, авіаційний полк, патріотичне виховання, льотна школа,

екіпаж, Велика Вітчизняна війна, Герой Радянського Союзу.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю

краєзнавчого матеріалу; недостатнім вивченням історії рідного краю, пов’язаної з життєвим шляхом видатних земляків. Метою дослідження розповідь про першу жінку – Героя Радянського Союзу В. С. Гризодубову. Матеріалами дослідження стали нариси тогочасних історичних подій, фотографії , відвідування меморіального музею-квартири сім’ї Гризодубових. Методом цього дослідження є спостереження та аналіз отриманої інформації. Зміст екскурсії: Валентина Степанівна Гризодубова народилася 31 грудня 1910 року в невеличкому будиночку на вулиці Мироносицькій у Харкові в родині авіаконструктора і винахідника Степана Васильовича Гризодубова. Сім’я жила не дуже бідно, але б могла краще зводити кінці з кінцями, якби батько, який мав за плечима лише залізничне училище, але блискуче володів багатьма технічними спеціальностями, не захопився конструюванням та будуванням аеропланів, на що витрачав майже всі зароблені гроші. Мати, Надія Андріївна, гарна швея-модистка, допомагала чоловікові не тільки коштами, але і підбирала матерію і обтягувала нею крила аероплану. Що було «написано на роду» у Валентини, зразу і не скажеш. Її мати не тільки спритно володіла голкою, але і не погано співала (в інших соціальних умовах могла б стати оперною співачкою), і вона бачила у своїй єдиній донці тільки видатного музиканта. І донька сповна могла виправдати надії матері: вона прекрасно грала на роялі і могла б досягти неабияких висот у цьому. А батько убачив пристрасть доньки до авіації і підтримував її у цьому. Валентині не було ще і двох років, коли вона вперше піднялась в повітря разом з батьком на його літаку, і не злякалась гучної машини. Професійний музикант чи професійний авіатор? Перелам настав коли у 14 років Валентина побувала з батьком у Коктебелі, на планерних змаганнях, де сама «спробувала повітря» на планері, а потім твердо заявила: – Тато, я хочу літати! – Полетиш, доню – всьому свій час, – відповів батько. Цей час настав у 1928 році, коли в Харкові відкрилася льотна школа, в якій навчалося 30 осіб, серед них було три дівчини, а Валентина була найкращою. Її перший інструктор був в захваті від її здібностей. Вона лихо водила мотоцикл і автомобіль. Взимку, в

морози, літала без рукавець, в тонких панчохах, у спідниці, без окулярів. Після закінчення навчання у льотній школі залишила навчання в консерваторії та політехнічному інституті і пробилася (саме пробилася, тому що жінок туди не брали) в школу де готують льотчиків-інструкторів. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934-1935 роках була льотчиком агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі, у Червоній армії - з 1936 року. Агітескадрилья стала чудовою школою для льотчиці. Зростає її майстерність. У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 і АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. Всенародну та всесвітню відомість, яку можна порівняти хіба що з популярністю Юрія Гагаріна, вона завоювала у кінці вересня 1938 р., коли в якості командира екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою(штурман) здійснила безпосадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). Летіти довелось у непогоду, вночі. А коли закінчився бензин, Гризодубова блискуче посадила важку машину на болото з прибраними шасі. Що робити далі? Зв'язок обірвався ще раніше через несправність радіостанції, кругом непроходима тайга. Але льотчиці були впевнені, що їх не залишать у біді. Були організовані крупномасштабні пошуки літака «Родина» та його екіпажу. За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. По-різному склалися долі героїчного екіпажу. Осипенко незабаром загинула у тренувальному польоті. Раскова на початку війни займалася формуванням жіночих авіаційних полків і розбилася під час перельоту до Сталінграду, попавши в густу заметіль. Валентину доля оберігала, але послала їй багато випробувань. Валентина Гризодубова, використовуючи свою популярність і знайомства у вищих кругах, неодноразово клопотала в захист людей, що постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

Першій жінці – Герою Радянського Союзу Валентині Гризодубовій, після перельоту запропонували очолити Міжнародні повітряні лінії СРСР, і вона багато зробила на цьому відповідальному посту. А під час Великої Вітчизняної війни полковник Гризодубова командувала полком дальніх бомбардувальників. Тоді, у війну, діяло декілька жіночих авіаційних полків, але був тільки один повністю чоловічий полк, яким командувала жінка – В.С. Гризодубова. У березні 1942 жовтні 1943 р. вона була командиром 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року командиром 31-го гвардійсько31-го бомбардировочно31-го авіаційно31-го полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку з партизанських загонах. У кінці війни Гризодубову відізвали для участі у роботі Надзвичайної комісії з розслідування злочинів фашистів на окупованій території СРСР. У повоєнний час працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини. Звання Героя Соціалістічної Праці було присвоєне не 6 січня 1986 р. Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки. Почесний громадянин Пензи. В день свого 50-річчя Валентина Гризодубова здивувала усіх, сівши за штурвал першого вітчизняного реактивного пасажирського літака ТУ-104. Досить складного в керуванні навіть для чоловіків. Важко навіть підрахувати який це був за рахунком тип літаків, які вона опанувала. У 1972 р. в Харкові в квартирі Грізодубових на вулиці Мироносицькій, 54-б був відкритий Меморіальний музей сім`ї Гризодубових. ОПИС МАРШРУТУ • Коледж переробної та харчової промисловості. З метою вшанування пам'яті нашої славетної землячки Валентини Гризодубової ми організовуємо цю екскурсії.

Щоб здійснити її, нам треба пройти вулицею Холодногірська до станції метро Холодна Гора. Прибувши на станцію метро «Університет», ми підемо історичною вулицею нашого міста - Сумською. Саме цією вулицею близько сторіччя тому любила ходити Валентина Гризодубова. • Харківський авіаційний завод. І ось ми дістались «авіакуточка» Харкова. Перше, що ми бачимо це Харківський авіаційний завод (ХАЗ) - одне з провідних підприємств авіаційної промисловості України. Наразі ХАЗ спеціалізується на випуску літаків сімейства "Антонов", зокрема моделей Ан-74, Ан-140, а також бере участь у корпоративному складанні нового турбореактивного, пасажирського літака Ан-148. Літаки Харківського авіазаводу експлуатуються в більш ніж 30 країнах світу. Після відвідування ХАЗу ми вирушаємо далі вулицею Сумською і Бєлгородським шосе. Повертаємо праворуч на вулицю Академіка Проскури і вже бачимо перед собою величезний комплекс ХАІ (Харківський авіаційний інститут). • Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Харківський авіаційний інститут (ХАІ) засновано у 1930 році на базі авіавідділу Харківського політехнічного інституту. З самого початку він мав у своєму складі два факультети — літакобудування й моторобудування, тоді в ХАІ було всього 12 викладачів і 69 студентів. У зв'язку з окупацією Харкова інститут був евакуйований у Казань і продовжував готувати фахівців для авіаційної промисловості. В 1944 році, відразу після звільнення міста, інститут повернувся у Харків. Відновлення зруйнованих корпусів ХАІ тривало майже 8 років. В 1966 р. ХАІ був включений у число 26 базових вищих навчальних закладів СРСР. В 80-х рр. ХХ ст. відкриті факультети підвищення кваліфікації для працівників авіаційно-космічної промисловості й факультет довузівської підготовки. З проголошенням у 1991 р. незалежної України, ХАІ став єдиним інститутом країни, що здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. 11 вересня 2000 р. університету надано статус національного і найменування — Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». • Меморіальний музей- квартира сім'ї Гризодубових.

Після відвідування ХАІ наша екскурсія продовжується по Білгородському шосе, вул. Міроносицькій, 54-б до Меморіального музею - квартири сім'ї Гризодубових. Він був відкритий в грудні 1970 р. Розташований в 3-х кімнатній квартирі житлового будинку. З 1922 по 1965 роки в ній жив перший харківський авіаконструктор Степан Васильович Гризодубов, пройшла юність його дочки прославленої льотчиці Валентини Степанівни Гризодубової. На сьогоднішній день музей є єдиним комунальним музеєм в Харкові, який займається питаннями історії сім'ї Гризодубових, історією Харківської авіації та космонавтики. У фондах музею зберігаються понад 2000 музейних предметів основного фонду, серед яких є меморіальні речі родини Гризодубових та особисті речі інших видатних людей авіації та космонавтики, льотчиків, інженерів , учених . Близько 5000 предметів науково допоміжного фонду. При музеї діє спеціалізована бібліотека авіаційно космічної літератури, яка налічує понад 2,5 тис. одиниць зберігання. За останні роки в музей побувало понад 7 тис. відвідувачів. Література 1. Історія міста Харкова ХХ століття / О. Н. Ярмиш, С. І. Посохов, А. І. Епштейн та ін.; Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо; Золоті сторінки, 2004. – 686 с. 2. Карнацевич В. Л. 100 знаменитых харьковчан.– Харьков: Фолио, 2005. – 512 с. 3. Кеворкян К. Е. 100 знаменитих харків’ян. – Х.: Фактор, 2004. – 368 с. 4. http://www.peoples.ru/military