З переходом від радянської до нерадянської моделі побудови апарату державного управління, на жаль, у вітчизняному правовому регулюванні залишилися традиції формального ставлення до фіксації в законо-давстві та забезпечення дотримання принципів адміні-стративного права не тільки на рівні галузевих інсти-тутів, але й принципів, що мають загальне значення для формування системи принципів адміністратив-ного права, закріплених у міжнародних актах та уго-дах, ратифікованих актами Верховної Ради України, проте досі не отримали належного правового меха-нізму їх реалізації в національному правопорядку.
Це пов’язано передусім із тим, що особистість лю-дини, її права, свободи, законні інтереси в попередній формації значно нівелювалися, недооцінювалися, а державний інтерес переважав приватний, власне заміщуючи його багатовекторними програмами роз-витку соціалістичної держави, відповідальності
УДК 342.92 (477)
Пухтецька Алла Альбертівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ПРО ЗМІСТ І СПРЯМОВАНІСТЬ ПРИНЦИПІВ
АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Представлену статтю присвячено розкриттю основних аспектів значень поняття «принципи адміністративного права», їх змісту та спрямованості, формулюванню пропозицій щодо формування оновленої системи принципів адміністративного права. Основну увагу приділено необхідності перегляду радянського та неорадянського під
-ходу до декларативного розуміння досліджуваного явища, викладу актуальних про
-блем, вирішення яких дозволить розвинути у вітчизняній адміністративно-правовій науці власне розуміння їх системи, спрямованості, що має враховувати зміст нових галузевих інститутів – інститутів адміністративних актів, адміністративної від
-повідальності публічної адміністрації.
У статті представлено авторський підхід до розуміння системи принципів адміні
-стративного права як з урахуванням класичної структури фундаментальної галузі права та її метасистем, а також у розрізі основних груп значень, що видозміню
-ються на національному рівні залежно від приналежності до того чи іншого виду правової системи, адміністративної традиції.
за недосягнення показників соці-ально-економічного розвитку.
На сьогодні ж розуміємо важли-вість дієвого захисту прав і свобод кожного індивідуального суб’єкта ад-міністративного права та маємо сфор-мувати для цього належну правову базу, яка має, зокрема в означеній царині, ураховувати європейський досвід ефективного застосування принципів адміністративного права в щоденному житті пересічних гро-мадян, подолати, здавалося б, нездо-ланну прірву між «теоретичною мо-деллю» та практичним застосуванням зразків електронного урядування, за-явного принципу повідомлення про створення громадської організації, надання адміністративних послуг в електронній формі, повідомлення про прийняте індивідуальне рішення в адміністративній справі, притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, винних у переви-щенні компетенції, дискреційних по-вноважень, прийнятті рішень всупе-реч цілям, визначеним у законі. Усі означені приклади потребують фікса-ції в законодавстві вироблених світо-вим досвідом принципів адміністра-тивного права в сфері організації та діяльності органів публічної адміні-страції, упровадження кращих прак-тик їх застосування в Україні.
На наш погляд, фактична транс-формація предмета адміністратив-ного права в Україні та докорінна зміна пріоритетів його розвитку в на-прямку захисту прав і свобод людини в адміністративних правовідносинах не призведуть до знищення вітчизня-ної галузі адміністративного права, а будуть вагомим фактором
онов-лення змісту адміністративно-пра-вової доктрини, адміністративного законодавства, правозастосовчої та судової практики з урахуванням цен-тральної складової означеного пред-мета – прав, свобод, законних інтер-есів громадянина, інших суб’єктів адміністративного права у взаємо- стосунках з органами публічної ад-міністрації центрального та місце-вого рівнів. Проте означена транс-формація з необхідністю зумовить перегляд системи галузі, змісту її ін-ститутів, а відповідно і галузевих принципів. Низка справді застарілих і не відповідних сучасним напрямкам цілепокладання ускладнених адміні-стративних проваджень мала б стати прикладом історичних помилок як з погляду подолання корупційних ме-ханізмів, так і з погляду забезпечення доступності, безоплатності тих чи ін-ших послуг тощо.
пра-вового регулювання. Проте до цього часу залишаються невирішеними низка концептуальних проблем ви-значення спрямованості принципів адміністративного права, що зумов-лює необхідність перегляду змісту та підходів до формування системи принципів вітчизняного адміністра-тивного права, урахування європей-ського досвіду оновлення системи галузі адміністративного права та однойменних галузевих інститутів, їх запровадження у вітчизняній док-трині, правозастосовчій практиці.
Розуміння принципів адміністра-тивного права як системи не є новим для вітчизняної науки адміністратив-ного права, проте щоразу нового зна-чення набуває якісне розуміння спе-цифіки взаємозв’язку та взаємодії в системі принципів адміністратив-ного права однопорядкових прин-ципів нових інститутів означеної галузі права, що неодмінно прони-кають у національний правопоря-док та, без сумніву, отримають нор-мативне закріплення в недалекому майбутньому (маємо насамперед на увазі інститут адміністративної від-повідальності публічної адміністра-ції, який має стати принципово но-вою сукупністю однорідних норм, що врегульовують порядок притягнення до адміністративної відповідальності органу публічної адміністрації, його посадових осіб, зокрема відповідаль-ності за майно публічної адміністра-ції (дотримання правил утримання та реконструкції будівель, майна, по-рушення правил зберігання та пово-дження із джерелами підвищеної не-безпеки, нараження на підвищений професійний ризик, зокрема під час
гірничо-видобувальних, будівельних робіт тощо).
Системний підхід у досліджен-нях змісту та спрямованості принци-пів адміністративного права викорис-товувався як основний у радянський та дореволюційний періоди, проте в цьому слід погодитися з думкою то-гочасних учених і дослідників, що зміст означених принципів не спря -мовувався на забезпечення умов для належної реалізації прав і свобод приватних осіб у відносинах з орга -нами державного управління, адже за своєю правовою природою вони першочергово спрямовувалися на за-безпечення державного управління, прямого впливу на керовані об’єкти, нехтуючи інтересами не тільки остан-ніх, а й громад, регіонів, суб’єктів СРСР.
соціальний, а лише умови для них. Будь-яке управління, яке дає більше, спотворює прогрес народу; будь-яке управління, яке дає менше, перешко-джає йому. Вище розуміння всього внутрішнього управління полягає в тому, щоб віднайти належну міру пере-дусім у собі, а потім – у дійсності, що застосовується до таких і наявних від-носин, і твердо дотримуватися знай- деної міри» (переклад з російської мови наш – А. А.) [1, с. 50–51]
Слід звернути увагу і на розу-міння цим ученим спрямованості власне змісту внутрішнього управ-ління, його тісного взаємозв’язку зі свободою вибору, що має бути забез-печена суб’єктам аналізованих відно-син: «Якщо управління дотримується означеної міри, то створює справжню свободу. Свобода державного устрою полягає в праві членів держави брати участь у державній волі; свобода ви-конання – у праві їх брати участь у роботі виконавчої влади шляхом са-моуправління та сумісної роботи; справжня ж свобода полягає у во-лодінні умовами індивідуальної са-мостійності. А про неї турбується внутрішнє управління. Вона є його істинний життєвий принцип» (пере-клад з російської мови наш – А. А.) [1, с. 51].
Ці позиції набули розвитку в на-укових працях ідеолога проведення адміністративно-правової реформи в Україні академіка В. Авер’янова, який розкрив спрямованість шуканих принципів адміністративного права України на основі сформульованої ним «людиноцентристської концеп-ції» адміністративно-правового ро-зуміння [2]. Його постулати про
не-обхідність забезпечення реальної реалізації та захисту прав і свобод громадян у взаємостосунках з апара-том державного управління залиша-ються надто актуальними, проте досі не витребуваними належною мірою правотворчою практикою, такими, що не отримали комплексного запро-вадження в законодавстві України та, як наслідок, не можуть отримати за-конних підстав для запровадження у правозастосовчій діяльності на регі-ональному, центральному та місце-вому рівнях.
З огляду на вищевикладене осно-вною метою цієї статті є формулю-вання авторського підходу до ви-значення змісту та спрямованості принципів адміністративного права, підходів до розуміння їх системи в розрізі ключових груп значень. На виконання окресленої мети в цій статті поставлені такі завдання: 1) розглянути множину значень по-няття «принципи адміністративного права»; 2) розглянути підходи до ви-значення їх змісту та спрямованості; 3) сформулювати пропозиції щодо формування системи принципів ад-міністративного права на основі ви-значення основних груп значень (підсистем), які мають отримати док-тринальну розробку та нормативну фіксацію.
1. Розуміння обсягу досліджу
підгалузей та інститутів. Що ж стосу-ється сфери адміністративного права як галузі права, їх множина з необ-хідністю має бути визначена з ура-хуванням не тільки власне правових принципів, але й національних тра-дицій в управлінській царині (так званих адміністративних), що визна-чають специфіку формування апа-рату та взаємовідносин між його ор-ганами та з приватними особами. Крім того принципи адміністратив-ного права мають бути розглянуті й у взаємозв’язку з конституційним пра-вом, адже на думку Отто Майєра адмі-ністративне право є конкретизованим конституційним правом. Це дозво-лить сформулювати більш повну кар-тину систематизації принципів адмі-ністративно-правового характеру, що використовуються в зарубіжних док-тринах адміністративного права та до цього часу не знайшли відбиття в українській доктрині, галузі адмі-ністративного права, адміністратив-ному законодавстві.
Окремо зазначимо про вплив над-національної підсистеми принципів адміністративного права, що слід ви-знати дедалі значно більшою мірою інтенсивнішим з урахуванням підпи-сання Угоди про асоціацію між Євро-пейським Союзом та ЄвроЄвро-пейським співтовариством з атомної енергії та їх країн-членів з Україною від 27 липня 2014 р. [3], а також у контек-сті європейських регіональних про-цесів адміністративної конвергенції, формування спільного європейського адміністративного простору, що в єд-ності та взаємодії створюють під-стави для перегляду змісту та ієрар-хії цінностей, які визначають зміст і
спрямованість принципів адміністра-тивного права, способів і методів їх застосування, правових гарантій за-безпечення реалізації та захисту прав і свобод громадян у взаємостосунках з апаратом державного управління, у сучасному розумінні – з органами публічної адміністрації.
З огляду на це слід враховувати такі обсяги значень шуканого по-няття «принципи адміністративного права», а саме їх розуміння як:
1) системи принципів однієї з фундаментальних галузей права в Україні, що виокремлюється по-ряд із цивільним і кримінальним пра-вом, що також визнаються фундамен-тальними галузями права за ознакою окремого предмета та методу право-вого регулювання;
2) орієнтиру та пріоритетних за
-сад правового регулювання у сфері державного управління, що визнача-ють і конкретизувизнача-ють цілепокладання, створюють умови для реалізації прав та свобод людини і громадянина, ін-ших суб’єктів в означеній сфері, взаємопов’язані з гарантіями забезпе-чення реалізації означених прав, за-безпечені засобами адміністративного примусу, а їх недотримання може бути оскаржене в судовому порядку;
3) детермінованих функціями ад
-міністративного права ключових ви
-мог, положень, принципів організації та діяльності публічної адміністра
4) загальних засад визначення правових рамок компетенції орга
-нів публічної адміністрації (дискре-ційні повноваження, перегляд рішень тощо);
5) принципів адміністративно-правових інститутів – усталених підсистем принципів адміністратив-ного права, що визначають вимоги до діяльності органів публічної адміні-страції;
6) засобів забезпечення реаліза
-ції законних прав, міжнародних і єв-ропейських принципів і стандартів у національній правовій системі – як визначальний чинник розвитку зако-нодавства та його кодифікації, систе-матизації (у частинах, що не перети-наються з гарантіями реалізації прав, свобод тощо);
7) складової правової системи, що визначає аксіологічні засади, за-безпечує єдність застосування наці-ональними органами, гарантує вико-нання на території держави;
8) різновиду норм адміністра
-тивного права (хоча і не всі прин-ципи адміністративного права зафік-совані в адміністративно-правових нормах і в актах, ієрархічно вищих за відповідні національні кодекси, за-кони (наприклад, конституції, міжна-родні договори, загальні принципи права наднаціонального рівня – євро-пейського адміністративного права, загальні принципи права Європей-ського Союзу та ін.);
9) вимог до форм діяльності пуб-лічної адміністрації в розрізі клю
-чових функцій публічної адміні
-страції (зокрема адміністративної правотворчості, контролю за діяль-ністю публічної адміністрації,
забез-печення дотримання та єдиної реалі-зації законодавства на всій території країни, адміністративне оскарження, адміністративна відповідальність (у новому аспекті значення – відпо-відальності органів публічної адмі-ністрації перед приватними особами та іншими суб’єктами, що передбачає відшкодування матеріальної та мо-ральної шкоди);
10) підстави вступу в адміні
-стративні правовідносини. Вітчиз-няний учений О. Харитонова за-значає, що «правила самі по собі не створюють прав та обов’язків, а отже й адміністративно-правових відно-син» [4, c. 289], а тому, погоджуючись із зазначеним, у площині нового розу-міння системи принципів адміністра-тивного права слід дотримуватися обов’язкової презумпції зв’язаності публічної адміністрації законом, тобто виконання органами публічної адміністрації вимог щодо своєї діяль-ності, закріплених у законі (кодексі), на всій території країни, у справед-ливий, недискримінаційний спосіб щодо всіх верств населення та інших суб’єктів;
11) стандарту діяльності посадо
-вих осіб апарату держави (держав
публіч-ної адміністрації з приватними осо-бами (вітчизняна правотворча прак-тика їх необґрунтовано не враховує, у той час як в Європейському Союзі їх узагальнена назва principles of good administration має комплексне зна-чення власне як систематизація со-рока основних вимог, дотримання яких фіксується як вихідне поло-ження в преамбулах актів законодав-ства країн-членів Європейського Со-юзу (для України, мабуть, це досі залишається одним із перспективних, проте, очевидно, плідних та ефектив-них підходів до нормативної фіксації матеріальних і процедурних вимог до розгляду адміністративних справ ад-міністративними органами, їх оскар-ження, забезпечення дотримання та захисту прав і свобод людини і грома-дянина у взаємодії з органами публіч-ної адміністрації щодо прийняття рі-шення у справі конкретних фізичних, юридичних осіб або багатьох осіб, ін-тереси яких можуть бути порушені прийняттям індивідуального адміні-стративного акта);
12) морально-етичних вимог
до адміністративної поведінки, що можуть бути закріплені в нор-мах адміністративного права або в дисциплінарних статутах державної служби. Слід відзначити, що розви-ток принципів взаємостосунків орга-нів публічної адміністрації з грома-дянами розпочався саме з прийняття 1996 року Європейським Омбудсме-ном Кодексу належної адміністра-тивної поведінки, положення якого на сьогодні переглянуто та допо-внено з урахуванням досвіду країн-членів Європейського Союзу і Ради Європи та комплексно викладено в
Модельному кодексі належної адмі-ністрації Ради Європи;
13) результату добросовісного виконання (дотримання) норм ад
-міністративного права, вимог за
-конодавства, посадових інструк
-цій, що забезпечує ефективність і результативність адміністративних проваджень. Виокремлення означе-ного аспекту важливе в контексті ши-рокої розвиненості у вітчизняній ад-міністративно-правовій доктрині теоретичних засад і класифікації ад-міністративних проваджень, що до-корінно відрізняється від прийнятих у європейській науці, зокрема де кла-сичним є поділ на спірні та безспірні адміністративні провадження на наці-ональному рівні, на противагу цьому у вітчизняній адміністративно-пра-вовій доктрині провадження класи-фікуються переважно залежно від розвитку адміністративного законо-давства (фактично політичної волі щодо визнання проваджень адміні-стративними);
14) забезпечених засобами дер
-жавного примусу норм адміністра
-тивного права, порушення яких може бути оскаржене до суду на-ціонального або наднана-ціонального рівня, зокрема у зв’язку з притягнен-ням до адміністративної відповідаль-ності (за ознакою оскаржувавідповідаль-ності до судового органу);
15) сукупності публічно- та при
-ватноправових принципів, що ви
-значають зміст і спрямованість реа
у сфері організації та діяльності ор-ганів виконавчої влади, орор-ганів міс-цевого самоврядування з метою за-безпечення справедливого балансу публічного, державного, загального та приватного інтересів (за ознакою віднесення і приватноправового сег-мента, на противагу усталеному в ра-дянський період);
16) продукту розвитку адміні
-стративної традиції наявної право
-вої системи та привнесених зовні внаслідок тих же євроінтеграцій
-них процесів, зокрема сформова-них на міжнародному та європейському рівнях, а також з урахуванням судо-вої практики Європейського суду з прав людини та Європейського суду справедливості, принципів, презумп-ції, правил, що імплементуються в національний правопорядок європей-ських країн і мають обов’язкове зна-чення незалежно від власних адміні-стративних традицій в окремо взятих правових системах.
Наведені аспекти значень не є ви-черпними, проте увагу до зазначе-ного переліку привернено у зв’язку з їх підвищеним значенням для пе-регляду пострадянського та радян-ського підходу до декларативного ро-зуміння принципів адміністративного права, їх підміни принципами дер-жавного управління, спрямованого на забезпечення інтересів держави.
2. Зміст і спрямованість прин
-ципів адміністративного права. За своїм змістом принципи адміні-стративного права можуть бути кла-сифіковані за різними підставами класифікацій, проте основною слід визначити класифікацію, усталену у вітчизняній адміністративно-право
-вій науці та відповідно до якої по -діл введеної ознаки відбувається за належністю до певного елемента галузі адміністративного права, що в Україні визнається фунда-ментальною галуззю права з само-стійним предметом і методом пра-вового регулювання, окремих від кримінального та цивільного права та таких, що мають мету-систему норм конституційного, міжнарод-ного, а у зв’язку з євроінтеграцій-ними прагненнями України – євро-інтеграційного змісту. З огляду на це означена класифікація може бути представлена таким чином:
1) фундаментальні принципи ад-міністративного права;
2) загальні принципи права (адмі-ністративно-правовий сегмент);
3) конституційно-правові засади принципів адміністративного права;
4) принципи адміністративного права, зафіксовані в міжнародних договорах та угодах, ратифікованих Верховною Радою України, зокрема принципи адміністративного права, закріплені в законодавстві Європей-ського Союзу в секторальному зако-нодавстві, що адаптується;
5) галузеві принципи адміністра-тивного права;
6) принципи підгалузей адміні-стративного права;
7) принципи правових інститутів галузі адміністративного права;
8) принципи міжгалузевих право-вих інститутів (адміністративно-пра-вова складова);
9) принципи підінститутів право-вих інститутів галузі адміністратив-ного права;
За своєю спрямованістю прин-ципи адміністративного права можна розглядати як:
– призначені для формування оновленої аксіологічної метасис-теми, що забезпечує єдність загаль-них засад для визначення цілей, за-вдань, функцій і компетенції органів державного управління (сукупності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що по-требують перегляду в напрямку ста-новлення інституту публічної адміні-страції);
– основоположні витоки, засади, невід’ємні положення, презумпції, максими, що визначають правила вза-ємодії суб’єктів адміністративного права, сприяють підвищенню захисту прав і свобод людини в адміністра-тивних правовідносинах, зокрема щодо закріплення та розподілу ком-петенції між органами державного управління, захисту механізмами су-дового оскарження актів, прийнятих із порушенням компетенції, дискре-ційних і переданих (делегованих) по-вноважень;
– такі, що визначають орієнтири і правові засади правового регулю-вання у сфері державного управ-ління, державного регулювання, по-стають переважно у формі правових норм обов’язкового значення для ке-рованих об’єктів і керівних суб’єктів, невизначеного кола осіб, на яких екс-траполюються визначені у них ви-моги тощо;
– фіксацію зобов’язання дотри-муватися справедливого балансу ін-тересів між публічним, загальним, державним і приватним інтересом, правила дотримання якого визначені
в судовій практиці Європейського суду з прав людини;
– такі, що формують системати-зовані підсистеми вимог до діяль-ності органів публічної адміністрації (в Україні – органів виконавчої влади та органів місцевого самовряду-вання), фізичних та юридичних осіб, інших колективних утворень, конкре-тизованих у рамках адміністративно-правових інститутів;
– такі, що постають поряд із пра-вовими гарантіями засобами забез-печення реалізації загальних прав і свобод людини, міжнародних та єв-ропейських принципів і стандартів у національній правовій системі, а та-кож є визначальним чинником розви-тку законодавства та його кодифіка-ції, систематизації;
– забезпечення єдності розвитку правової системи країни, зокрема євроінтеграційної складової, адже принципи визначають ціннісні за-сади правової системи України, що забезпечує єдність їх застосування національними органами, формує гарантії їх дотримання на території держави;
– такі, що сприяють групуванню норм адміністративного права в роз-різі основних видів, правових інсти-тутів, сприяють розвитку форм до-тримання та застосування норм адміністративного права, спро-щенню державного регулювання в економічній, соціально-культурній сферах;
– охорону адміністративних пра-вовідносин, установлених адміністра-тивних режимів;
– такі, що формують підстави вступу в адміністративно-правові відносини та інші види відносин, що можуть бути іні-ційовані суб’єктами владних повнова-жень та іншими суб’єктами у зв’язку з переглядом та оскарженням у судо-вому порядку індивідуальних і норма-тивних адміністранорма-тивних актів;
– визначення стандартів діяль-ності державних службовців, органів публічної адміністрації, притягнення до відповідальності в разі неналеж-ного виконання державним службов-цем покладених на нього посадових обов’язків;
– такі, що спрямовані на конкрети-зацію та відповідність загальній меті і цілям діяльності органу публічної адміністрації завдань, що закріплені в загальних засадах діяльності орга-нів публічної адміністрації, статус-ному законодавстві;
– закріплення морально-етич-ними чинниками вимог у законодав-стві, конкретизація у формі правових принципів, закріплених в адміністра-тивно-правових нормах;
– такі, що спрямовані на добро-вільне виконання або дотримання вимог законодавства, посадових ін-струкцій, що забезпечують досяг-нення позитивних результатів ді-яльності органів державної влади;
– забезпечення оскаржуваності рі-шень органів виконавчої влади та ор-ганів місцевого самоврядування до вищестоящих органів або до суду з підстав, визначених у законі;
– відшкодування шкоди майнового та немайнового характеру в порядку
притягнення до адміністративної від-повідальності органу публічної адмі-ністрації, його посадових осіб у разі заподіяння шкоди незаконним рішен-ням, дією, бездіяльністю.
3. Пропозиції з формування сис
-теми принципів адміністративного права. Виходячи з багатоаспектного розуміння змісту та спрямованості принципів адміністративного права, їх система, на наш погляд, у найбільш плідний спосіб може бути визначена з урахуванням ієрархічних зв’язків і вза -ємодії правових принципів адміністра -тивно-правового характеру, а також принципів наднаціонального рівня, що мають адміністративну природу.
дедалі важливішого, на наш погляд, пріоритетного значення, адже об-ґрунтування оновленої системи прин-ципів адміністративного права ма-тиме важливе значення для перегляду не тільки значної кількості актів ад-міністративного законодавства, але й призведе до перегляду судової та пра-возастосовчої практики, що базува-тиметься на новому змісті, спрямова-ності, призначенні адміністративного права в трансформованій правовій системі.
І. Фундаментальні принципи адмі -ністративного права:
– загальні принципи права, що ви-значають зміст принципів адміністра-тивного права в національних право-вих системах;
– принципи глобального адміні-стративного права;
– загальні принципи права, що ви-користовуються для заповнення про-галин у праві (адміністративно-пра-вовий сегмент);
– загальні принципи права Євро-пейського Союзу (сформовані судо-вою практикою інституцій Європей-ського Союзу);
– вихідні моральні, етичні, релігійні цінності, що визначають порядок прий- няття рішень у заданій правовій сис-темі (принцип милосердя, принцип справедливості, принцип законності, принцип добросовісності та ін.).
ІІ. Європейські принципи адміні -стративного права:
– принципи Європейського адмі-ністративного простору;
– принципи європейського адміні-стративного права;
– принципи належного уряду-вання та належної адміністрації;
– принципи, упроваджені регла-ментами та директивами в країнах-членах Європейського Союзу;
– принципи, сформовані судовими інституціями Європейського Союзу.
ІІІ. Конституційно-правовий блок принципів, що за своїм змістом є прин -ципами адміністративного права та отримали пряме закріплення в кон -ституціях національних держав.
IV. Принципи адміністративного права в конкретних правових систе -мах (дві основні підсистеми – прин -ципи адміністративного права, сфор -мовані англосаксонською правовою системою, та принципи адміністра -тивного права, сформовані в конти -нентальній правовій системі):
– загальні принципи адміністра-тивного права (для континентальної та англосаксонської правових систем);
– спеціальні принципи адміністра-тивного права (окремо для континен-тальної та англосаксонської правових систем);
– спеціальні принципи адміністра-тивного права для інших правових систем світу.
певну ієрархію: загальні принципи права, загальні принципи права Євро-пейського Союзу, загальні принципи, сформовані судовою практикою судо-вих інституцій – Європейського суду з прав людини, Європейським су-дом справедливості тощо. Важливого значення набуває подальший аналіз змісту принципів європейського ад-міністративного простору, частково розглянутих нами в попередніх пуб- лікаціях, що пропонують спільні пра-вові принципи та стандарти щодо ді-яльності органів публічної адміні-страції (за узагальненнями групи СІГМА – це групи таких принципів: юридична визначеність; відкритість і прозорість; ефективність і результа-тивність; відповідальність) [5].
Таким чином, можемо зробити відповідні висновки:
1. Визначення змісту і спрямова-ності принципів адміністративного права в межах наявної правової сис-теми необхідно здійснювати з ура-хуванням передусім об’єктів, на які спрямовується управлінський вплив, буття яких регулюється або охоро-няється нормами адміністративного права, що встановлює певні вимоги, правила, стандарти, дотримання яких забезпечується силою адміністратив-ного примусу, гарантіями судового оскарження адміністративних актів, дотриманням установленого порядку адміністративних проваджень, забез-печенням рівності перед законом усіх суб’єктів адміністративного права.
2. Системний підхід у досліджен-нях змісту та спрямованості принци-пів адміністративного права викорис-товувався як основний у радянський та дореволюційний періоди, проте
(і в цьому слід погодитися з дум-кою тогочасних вчених і дослідни-ків) зміст означених принципів не спрямовувався на забезпечення умов для належної реалізації прав і свобод приватних осіб у відносинах з орга-нами державного управління, адже за своєю правовою природою вони пер-шочергово спрямовувалися на забез-печення державного управління, пря-мого впливу на керовані об’єкти.
3. Гіпотеза про можливе виокрем-лення принципів адміністративного права на основі перегляду принципів державного управління, що були роз-роблені в радянський період і стано-вили основу управління суспільством у майже всіх сферах життєдіяльності, виявилася неплідною, адже не можна виокремити або певним чином пере-групувати частину цілісного право-вого явища і шляхом перейменування та незначного доопрацювання ви-знати отримане шуканим. На наш по-гляд, не можна отримати шукану сис-тему принципів адміністративного права і на підставі віднесення до неї сумативно визначених у прийнятих у новітній період актах законодавства України, адже навряд чи можна гово-рити про нову інтегративну якість за відсутності істотних елементів сис-теми – інститутів адміністративних ак-тів, адміністративної відповідальності публічної адміністрації у власному їх значенні, тобто правових інститутів, що встановлюють чіткі правові рамки діяльності публічної адміністрації та її відповідальності перед іншими суб’єктами адміністративного права.
фунда-ментальних галузей права; орієнтир і пріоритетні засади правового регу-лювання; детерміновані функціями адміністративного права ключові ви-моги, положення, принципи організації та діяльності публічної адміністрації; загальні засади визначення правових рамок компетенції органів публічної адміністрації; принципи адміністра-тивно-правових інститутів; засоби за-безпечення реалізації законних прав; складова правової системи; різновид норм адміністративного права; ви-моги до форм діяльності публічної ад-міністрації в розрізі ключових функцій публічної адміністрації; підстави вступу в адміністративні правовід-носини; стандарт діяльності посадо-вих осіб апарату держави (держав-них службовців, політич(держав-них діячів) під час розгляду адміністративних справ прийняття індивідуальних рішень; мо-рально-етичні вимоги до адміністра-тивної поведінки; результат добросо-вісного виконання (дотримання) норм адміністративного права, вимоги зако-нодавства, посадових інструкцій; за-безпечені засобами державного при-мусу норми адміністративного права, порушення яких може бути оскаржене до суду; сукупність публічно- та при-ватноправових принципів, що визна-чають зміст і спрямованість реалізації функцій керівної підсистеми; продукт розвитку адміністративної традиції за-даної правової системи та привнесе-них зовні внаслідок зокрема євроінте-граційних процесів.
5. Значні зміни в розумінні змісту принципів адміністративного права зумовлені переходом від державо-центристської до людиноцентрист-ської ідеології адміністративного
праворозуміння, проте вітчизняна наука адміністративного права пере-важною мірою потребує кваліфікова-ного юридичкваліфікова-ного аналізу чинної прак-тики застосування тих чи інших груп адміністративно-правових принци-пів у правозастосовчій діяльності ор-ганів публічної адміністрації та судо-вій практиці за різними напрямками оскарження актів відповідних орга-нів публічної адміністрації місцевого і центрального рівня та перегляду на цій основі нормативних і політичних засад діяльності органів публічної ад-міністрації, вимог щодо їх відпові-дальності, проходження державної служби посадовими особами держав-ного апарату тощо. З огляду на це важ-ливими подальшими напрямками роз-витку юридичного знання в означеній сфері вбачаємо проведення сектораль-ного аналізу адміністративсектораль-ного зако-нодавства в розрізі пріоритетних сфер адаптації вітчизняного законодавства до вимог acquis communautaire.
Список використаних джерел: 1. Учение об управлении и право управ-ления с сравнением литературы и зако-нодательств Франции, Англии, и Герма-нии / Руководство, изданное Лоренцом фон Штейном ; перевод с нем. под ред. И. Е. Андреевского, ординарного профес-сора Санкт-Петербургского университета. – Изд. А. С. Гиероглифова, СПб, 1874. – 594 с.
2. Адміністративне право України. Ака-дем. курс : підручник : у 2 тт. / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2004– 2007. – Т. 1: Заг. частина. – 2004. – 583 с.
4. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії)/ О. І. Харитонова. – Одеса, ОНЮА, Юри-дична література, 2004. – 328 с.
5. Пухтецька А. А. Європейський ад-міністративний простір і принцип вер-ховенства права : монографія / відп. ред. В. Б. Авер’янов. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2010. – 140 с.
Пухтецкая А. А. О содержании и направленности принципов администра -тивного права.
Представленная статья посвящена раскрытию основных аспектов значения по
-нятия «принципы административного права», их содержания и направленности, формулированию предложений о формировании обновленной системы принци
-пов административного права. Основное внимание уделено необходимости пере
-смотра советского и постсоветского подходов к декларативному пониманию ис
-следуемого явления, изложению актуальных проблем, решение которых позволит развить в отечественной административно-правовой науке собственное понима
-ние их системы, направленности, которую должно учитывать содержа-ние но
-вых отрасле-вых институтов – административных актов, административной ответственности публичной администрации.
В статье представлен авторский подход к пониманию системы принципов адми
-нистративного права как с учетом классической структуры фундаментальной отрасли права и ее метасистем, так и в разрезе основных групп значений, изменя
-ющихся на национальному уровне в зависимости от принадлежности к тому или иному виду правовой системы, административной традиции.
Ключевые слова: принципы административного права, отрасль тивного права, институты административного права, европейское администра-тивное право, европейское администраадминистра-тивное пространство, публичная адми-нистрация, административные акты.
Pukhtetska A. A. On the essence and goal-orientation of the principles of admin -istrative law.
This article reveals development of the key aspects of the notion «principles of adminis
-trative law», their essence and goal-orientation, as well as of the proposals for further re
-newal of the system of administrative law principles. The main attention has been devoted to the necessity of doctrinal review of the Soviet and neo-Soviet approaches to declarative understanding of the discovered legal notion, development of actual issues for improve
-ment and further research in the field with the aim to review domestic understanding of the system of administrative law principles, their goal-orientation, that must take into ac
-count essence of new institutes of administrative law – institute of administrative acts, ad
-ministrative liability of public administration.
This article represents author’s approach to understanding of the system of administra
-tive law principles both with respect to classical structure of the fundamental branch of law and its meta-systems, and discovering main groups within the system, shifting on the national level in respect to their legal system and administrative tradition.
Keywords: principles of administrative law, branch of administrative law, institutes of administrative law, European administrative law, European administrative space, public administration, administrative acts.
