Integrated processes in agriculture of Ukraine and prospects for formation of agricultural clusters

МЕТОДИТАМОДЕЛІРОЗВИТКУЕКОНОМІКИ ТАПІДПРИЄМНИЦТВА УДК: 338.436 О. Г. Булуй, к.е.н., доцен завідувачкафедриінноваційного підприємництватаінвестиційноїдіяльності Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситет ІНТЕГРАЦІЙНІПРОЦЕСИВАГРОБІЗНЕСІУКРАЇНИ ТАПЕРСПЕКТИВИФОРМУВАННЯАГРОПРОДОВОЛЬЧИХ КЛАСТЕРІВ

INTEGRATED PROCESSES IN AGRICULTURE OF UKRAINE AND PROSPECTS FOR FORMATION

OF AGRICULTURAL CLUSTERS

O. G. Buluy, PhD (Candidate of economic Science), Associate зrofessor Chief of innovation entrepreneurship and investment activity department Zhytomyr National Agroecological University

АНОТАЦІЯ. Встатті зроблено припущення, що підтримка високихтемпіврозвиткуагробізнесувУкраїнітавирішення соціа -льних завдань сільських територій, посилення ідентичності та сільськоїекономікимаєздійснюватисячерезрозвитокаграрнихклас -терів. В кластері створюються синергетичні зв’язки між первинним (сільським господарством) та вторинним сектором економіки (пе -реробна та комерційна сфера, фінансове забезпечення, ма -теріально-технічне постачання). Кластерна форма організації аг -робізнесустворює потужні стимули розвитку творчихініціатив та забезпечуєконкурентоздатністьгалузі. Порівняннякорпоративної, кооперативноїтакластерноїорганізаціївиробництвасвідчить, що остання за більшістю характеристик має значні переваги забез -печуючиформуванняінноваційноїекономікиаграрногосектора. КЛЮЧОВІ СЛОВА: кластер, аграрний кластер, інтеграція, коопе -рація.

ABSTRACT. Vertical integrated corporate type organizations are formed in Ukrainian agricultural sector. But increasing production of the export-oriented agro-food they aren’t stay interested in the social

and economic development of the rural country. However, agribusiness, in which above 50 % gross production concentrated in small business, needs construction vertical integrated structures in order to realize their economic requirements. It could be cooperatives or cluster models production relations. Our hypothesis is that provide high rates development of agribusiness and solution social problems, improvement of identity and rural economy should be through the development of agricultural clusters. In the agricultural clusters are created synergistic connections about primary sectors of the economy and secondary one. It is great significant in promoting regional economy growing, enhancing the rural competitive strength, advancing the specialization of agriculture production, stimulating development of creative initiatives and increasing the incomes of the farmers. Comparing corporate, cooperative and cluster organization business shows that last one for general signs has significant benefits ensuring the construction of an innovative economy in the agricultural sector.

KEY WORDS: cluster, agricultural cluster, integration, cooperation.

Постановка проблеми. За період незалежності України аграр -ний сектор періодично зазнавав невдаччи певного піднесення. На початкових етапах розвитку аграрного сектора економіки країни нерегулюваний перехід до вільнихринкових відносин зумовивне -пристосованістьпідприємствагробізнесудоумоввільноїконкурен -ції тапризвівдозанепаду всієїагропродовольчоїсистеми України. Відносиниміж суб’єктамиагробізнесу були схожібільше наворо -жі, аніжнапартнерські, щопризвелодоруйнуваннявзаємозв’язків в межах продуктовоголанцюга. Переробні підприємства, користу -валисямонопольнимстановищемічастовідстоювалисвоїкоротко -строкові інтереси закуповуючи сільськогосподарську сировину за цінами нижче ринкових. Натомість постачання матеріально -технічнихресурсівздійснювалосязаринковими цінами. Такаситу -ація врешті призвела до збиткового господарювання та стрімкого скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Ценегативно позначилося настаніпереробної сфери. Уще склад -ніших умовах виявилися виробникисільськогосподарської техніки та іншихосновних засобівчерез неспроможність аграрнихтоваро -виробниківкупуватинеобхіднімашинитаобладнання. Якнаслідок, припинилися процеси науково-технічного розвитку галузі та впро -вадженняінноваційувиробництво. Натлі збитковостігалузі, незначноїпідтримки аграрногосек -тора з боку держави, відсутності чіткої державної стратегії роз -витку аграрного сектора, формування системи правовідносин щодо використання земельних паїв селян, бізнес, шукаючи спо -соби підвищенняефективності господарювання та забезпечуючи

зростання віддачіна вкладенийкапітал, почав розвиватисянаін -теграційних засадах. Відповіддю на такий стан справ стала вер -тикальна інтеграція та створення агрохолдингових структур, промислово-фінансових груп, корпорацій. В цьому процесі, на жаль, соціальний розвиток сільських територій виглядає зайвим елементом. Агрохолдинги, яквисокоінтегровані інноваційні струк -тури, недостатньо уваги приділяють розвитку сільської економі -ки, сільськихтериторій, інфраструктури, недостатньо вирішують проблемизайнятості. Мета статті. Метою дослідження є вивчення стану інтегра -ційних процесів в агробізнесі країни та формування концептуа -льнихположеньщодоучастівсіхучасниківпродуктовоголанцю -га в організації інтегрованих структур нового типу на засадах партнерстватаспільноїдіяльності. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми фор -муваннякластерних структурдосліджуютьсябагатьма як вітчиз -няними, так і зарубіжними науковцями. Важливе методологічне тапрактичнезначення всвітовійекономічнійдумцімаютьдослі -дження А. Маршала, М. Портера, В. Прайса. Дослідженням но -вихформорганізаціївиробництвавінтегрованихвиробничихси -стемахзаймалисяйвітчизнянідослідники, зокремаС. Соколенко, Ю. Бажала, М. Войнаренко, С. Колодинський та інші. Підтримка розвитку кластерів, зокремав аграрномусекторі, є одним зпріо -ритетівекономічноїполітикибагатьохкраїн. Викладенняосновного матеріалу. Виробничівідносинипід -приємств агробізнесу на початкових етапах реформування еко -номіки України характеризувалися хаотичним станом. Кожен учасникпродуктовоголанцюганеприділявналежноїувагиефек -тивності функціонування всієї структури. Бажання переробних підприємствтаоптовихіроздрібнихпосередниківмаксимізувати прибутки укороткостроковому періоді, а часто і недобросовісна конкуренція, зумовили кризові явища у ключовій ланці агробіз -несу — сільському господарстві. Почали стрімко скорочуватися обсягивиробництва, переважновисокозатратнихтатрудомістких сільськогосподарських культур, а також тваринницької продук -ції. Розширення землеволодіння уселянських господарствах, що частково відбулося за рахунок розпаювання землі колективних сільськогосподарських підприємств тапереміщеннявиробництва трудомістких культуруцігосподарствавсежнедозволилошви -дко відновити втрачені позиції. Якщо скорочення виробництва овочів селянським господарствам вдалося компенсувати, то ви -робництво фруктів і особливо технічнихкультур та тваринниць

-кої продукції зазнало суттєвого зменшення [7; 8]. Разом з тим зменшення обсягів виробництва аграрної продукції у суспільно -мусекторіпризвелодозменшеннянадходженняпродукціїнапе -реробку, щозумовилонаростаннякризовихявищвпереробній та комерційнійсферах, і, врештірешт, доподорожчанняпродоволь -ства та зменшення продовольчої безпеки держави. Скрутне фі -нансове становище сільськогосподарських підприємств негатив -но позначилося на стані справ у ще кількох пов’язаних галузях економіки: сільськогосподарському машинобудуванні та вироб -ництві мінеральних добрив. Очевидним є взаємозв’язок усіх ла -нок агробізнесу, атому надзвичайно актуальним є пошук нових формвзаємодіївсіхучасниківпродуктовоголанцюга. Нині науковою думкою пропонується кілька моделей розвитку аграрногосекторанаінтеграційнихзасадах. Першамодельсформу -валасяврезультатіеволюціївиробничихвідносинугалузісільсько -господарськоговиробництва. Так, основуаграрногосекторакраїнз розвиненою ринковою економікою становлять переважно сімейні ферми або фермерськігосподарства. Зокремадрібнотоварним фер -мерським господарствам віддаєтьсяперевага українах Європейсь -когоСоюзу, США, Канаді, Японії, ПівденніКореї, Австралії, Новій Зеландіїтаінших країнах. Вирішеннябагатьохзавдань, пов’язаних із постачанням матеріально-технічних ресурсів, збутом продукції, сервісним обслуговування, інформаційним супроводом, впрова -дженням перспективних наукових розробок забезпечується через участь у сільськогосподарських кооперативах. Кооперування є ін -струментом об’єднання зусиль виробників сільськогосподарської продукції щодо тих видів діяльності, якіпоодинці реалізувати не -можливочинеможливотаксамоефективноякдіючиспільно. Однефермерськегосподарство можебратиучастьудіяльнос -ті кількох сільськогосподарських кооперативах. Такчерез систе -му кооперації у Данії переробляється та реалізується близько 90 % товарного молока, у країнах Скандинавії і Фінляндії 80 % м’яса та молока, у Нідерландах понад 80 % молока, майже всі овочі, 95 % фруктів і 90 % вовни, у Франції та Німеччині поло -винапродукціїаграрногосектора [3]. ВУкраїні здійснюють виробництво аграрної продукції більше 33,7 тис. фермерськихгосподарствтащебільше 4 млн селянських господарств ведутьтоварнесільськогосподарське виробництвочи виробляють продукти харчування для власних потреб [8, с. 230]. Проте, незважаючи на велику кількість селянських господарства та фермерів, розвиток сільськогосподарської кооперації, на яку покладалися великі надії щодо підтримки дрібнотоварних вироб

-ників на початку реформування аграрного сектора України, так і не відбувся. Причини знаходяться у слабкій кооперативній базі. Так, відомийтеоретик та практик кооперативного руху в Україні В. В. Зіновчук такими причинами називає недосконалість норма -тивно-правової бази, відсутність належної матеріально-технічної базитанедостатнійрівеньпросвітницькоїроботи [2, с. 19]. Увисокорозвиненихкраїнахаграрнаполітикабазуєтьсянаба -гатофункціональнійролі сільського господарствай сільських те -риторій. Основубагатофункціонального розвиткустановить міс -цеве підприємництво, яке розвиває традиційні та нові напрями аграрної діяльності, а також сприяє становленню бізнесу, не пов’язаногозаграрнимсекторомекономіки. Окрімтогов сільсь -кій місцевості продукуються незамінні суспільні блага нетовар -ного характеру. Така модель господарювання забезпечує вищу захищеність сільських мешканців, поліпшує економічні умови існування сільського населення, сприяє відтворенню селянства, допомагає підтримувати екологічну рівновагу, забезпечує збере -ження біорізноманіття, гарантує продовольчу безпеку тощо. То -мудержавапідтримуєрозвитоксімейнихформгосподарювання. Востанні рокив України інтенсивно розвиваються великі ін -дустріальні вертикально-інтегровані структури — агрохолдинги, фінансово-промислові групи, корпорації тощо. В сучасному аг -робізнесі України агрохолдинги відіграють роль локомотивів розвитку аграрного сектора забезпечуючи впровадження іннова -цій у виробництво й управління та нарощуючи виробництво аграрної продукції таїїекспорт. Завдякидіяльності таких верти -кально інтегрованих структур покращилися показники ефектив -ностіфункціонуваннягалузі. До переваг організації виробництва у вертикально інтегрова -них продуктових ланцюгах можна віднести: обмін стратегічною та операційною інформацію між учасниками продуктового лан -цюга, що покращує результати діяльності підприємств; можли -вість залучення інвестицій на вигідних умовах; можливість аку -муляції значних фінансових ресурсів, що дає змогу широко використовуватиінноваціїувиробничомупроцесі; плануваннята координація діяльності інтегрованих підприємств знижує вироб -ничі витрати, зокрема трансакційні; підвищення конкурентосп -роможностівиготовленоїпродукціїй покращанняїїякості; вихід на нові ринки збуту, ширше застосування маркетингових спосо -бівпросуванняпродукції [9, с. 85]. Проте прагнення більше експортувати аграрної продукції та, відповідно, її виробляти, перемістили на другий план завдання

щодо поліпшення добробуту селян. За такого підходу цінності, що повинні створюватися у процесі сільськогосподарського ви -робництва продукуютьсянедостатньо, аті формигосподарюван -ня, що мали бсприяти реалізації економічнихінтересів селян не отримують належного підтримки з боку держави. Таким чином, пожвавлення, що відбулося в останні роки у аграрному секторі, непризвелодоподоланнябідностінаселі. Динамікарозвиткупродуктивних силта виробничихвідносин у світі свідчить, що у постіндустріальному суспільстві учасники продуктового ланцюга не конкурують за можливість отримати вищу норму прибутку на вкладений капітал. В своїй діяльності вони орієнтуються на краще задоволення потреб споживачів, а черезнихдореалізаціїцілейорганізації. У багатьох країнах світу перспективною моделлю розвитку аграрного секторає кластерна організація виробництва. Активно діючі аграрні кластери за рахунок синергетичного ефекту забез -печують раціональне використання і зростання виробничого по -тенціалу аграрного сектора, сприяють залученню інвестицій, стимулюютьінноваційніпроцеси, забезпечуютьствореннянових робочих місць, стимулюють підвищення кваліфікації працівни -ків, підтримуютьрозвитокрізнихвидівпідприємництва, забезпе -чуютьрозвитокінфраструктури. Кластернаформаорганізаціїдобрезарекомендуваласебеуба -гатьох країнах, в тому числі і у сфері сільського господарства. Свідченнямцьогоєнапрямиздійсненняаграрної політикитаусі -лякапідтримкадержавоюдіяльностікластерів. Зокрема розвиток кластерівєпріоритетомаграрноїполітикиЄвропейськогоСоюзу, США, Канади, Росії [5, с. 35–36]. До аграрного кластера входять виробники сільськогосподар -ської техніки, матеріальних ресурсів, сільськогосподарські під -приємства, переробнікомпанії, постачальникинеобхіднихресур -сів, університети та дослідні інститути аграрного напряму, бізнес-інкубатори, кредитніспілки, банківськіустанови, страхові організації, органи місцевої влади, маркетингові фірми, оптові і роздрібні ринки, торгові мережі, громадські організації, дорадчі служби, агенції зрозвиткуаграрногоринкув регіоні, тощо. Кож -наізцихорганізаціїдоповнюютьоднаодну. Кластерні форми організації бізнесу забезпечують: можли -вістьотриманнядержавної допомогита бюджетногофінансуван -ня для підтримки інтересів учасників інтеграційного ланцюга; дотримання господарської та юридичної самостійності суб’єктів господарювання; об’єднання, коли самі організації відчувають

потребу в необхідності співпраці задля підвищення конкуренто -спроможності продукції; збалансуванню інтересівсуб’єктівклас -тера; рівні економічні умови господарювання і рівновигідність співробітництва для всіх учасників кластера; відкритість струк -тури (входження нових підприємств лишесприяє розвитку клас -тера); державно-приватне партнерство; орієнтацію на соціальне перетвореннятериторій. Так, швидкий розвиток органічного виробництва потребує сер -тифікаційнихпослуг, постачаннядозволенихдобривізасобівзахи -сту рослин, органічного насіннєвогоматеріалу, кормів органічного походження, транспортнихібудівельнихпослуг, маркетинговоїді -яльності щодо просування продукції на ринок, наукового забезпе -ченнястосовнозастосування сучасних технологій виробництваор -ганічної продукції, інформаційного забезпечення, законодавчої підтримки, кваліфікованихкадрівтощо. Утвореннярегіональнихін -тегрованихструктурзначнозменшуєтранспортнівитрати, забезпе -чує краще використання виробничихресурсів, мінімізуєпідприєм -ницькі ризики, знижує вартість інформаційних, маркетингових і банківськихпослуг. Перерахованівидидіяльностіздійснюютьсяне -залежнимиорганізаціями, томуконцентраціяїхнапевнійтериторії та тісна співпраця сприятиме швидкому розвитку цього напряму виробництва. Роботанакінцевийрезультатусієїінтегрованоїструк -туризабезпечитьіуспішнийрозвитоккожногойогоучасника. За визначенням Майкла Е. Портера, професора Гарвардської школи бізнесу, кластер — це географічна група взаємозалежних компаній і асоційованихінститутів у певній галузі, які пов’язані спільнимицілямиідоповнюютьодинодного [6, с. 258]. Заіншим визначенням кластер — цеоб’єднання активних та зацікавлених структурупевній галузідля підвищенняконкурентоспросожнос -ті продукції, збільшення прибутковості, мінімізації стримуваль -нихтаобмежувальнихфакторівірозвиткугалузізагалом [4]. Кластери — цетакірегіональніутворення, учасникиякихгос -подарюють одночасноназасадахпартнерства, співпраці, взаємо -допомоги і конкуренції. Це дозволяє кластеру динамічно розви -ватися, залучати нових учасників, які бачать перспективи співпраці. Концентрація підприємств на певній території сприяє залученню інвестицій та інновацій. У діяльностікластера беруть участь самостійні юридичні особи, які зберігають свій автоном -нийюридичнийстатус, алеспільнопрацюютьзарадивиробницт -ваконкурентоспроможної продукціїта загальноїі особистоїеко -номічної вигоди. Кластери формуються у певній сфері підприємництва за умови, що учасники кластеру пов’язані між

собоютехнологічно, і, як правило, за ознакою географічноїбли -зькості. Кластери об’єднують організації бізнес середовища та науково-дослідної сфери, атакож споживачів, якіпов’язані один зоднимланцюгомвиробництватареалізаціїпродукції [1, с. 44]. Значні можливості виробництва аграрної продукції на певній території ще не гарантують створення ефективно діючого агро -продовольчого кластеру. Критичноважливим є ініціювання тво -рчого процесу, що дозволить створити бажані синергетичні від -носини. Концептуальна модель побудови агропродовольчого кластерадозволяєвиділитичотири елементи, якіє основоюйого створення: стратегія функціоування кластера; наявність лідера (організації інтегратора); співпраця зацікавлених сторін й кому -нікаційніта інформаційніпотоки. Разомвонискладаютьінститу -ціональний механізм, що стимулює розвиток агропродовольчих кластерів. Формування цих відносин та ініціативи генерують креативність, яка стимулює створення нових зв’язків та ідей, сприяє здійсненню дослідженьта розробок і, в кінцевому рахун -ку, новихпродуктів. Результатомтакоїдіяльностієновийланцюг поставок та виробництва продукції, що формує нову ринкову структуру економіки та забезпечує її креативність. Підсумовую -чи можна виділити такі переваги та недоліки існуючих інтегра -ційнихоб’єднаньвагробізнесі (таблиця 1). Таблиця 1 ПОРІВНЯННЯОСНОВНИХФОРМІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬВАГРОБІЗНЕСІ Ознака Корпоративна_{організація} Кооперативна_{організація організація}Кластерна Підвищення конкурентоспромо -жностіпродукції + + + Спільні інтереси і готовність до співпраці + + + Різноманітність взаємовідносин, побудованих на основідіалогу і довіри – – + Вільневходженнятавихідсуб’єк -тівпідприємництва – + ++ Юридичнасамостійність – + + Концентрація значних фінансо -вихресурсів ++ + + Підтримка конкуренції в межах інтегрованоїструктури – – +

Закінчення табл. 1 Ознака Корпоративна_{організація} Кооперативна_{організація організація}Кластерна Орієнтація на постійне вдоско -наленнявиробничихвідносин + + ++ Розвитокринковоїінфраструктури + + ++ Розвитоксоціальноїінфраструктури – + ++ Відношеннядодолірегіону – – + Позначення: – ознака не характерна, + ознака характерна, ++ ознака дуже характерна. Отже кластерний підхід демонструє більше можливостей для посилення конкурентоспроможності сільськогосподарської галузі таїї прискореногорозвитку. Длякластерної організаціїагробізне -сухарактерназначна самостійністьнезалежних суб’єктів господа -рювання, відкритістьструктур, прагненнядопостійноговдоскона -ленняекономічнихвідносин, орієнтаціянарегіональнийрозвиток. Висновки. Перед аграрнимсекторомпостають стратегічніці -лі подальшого підвищення ефективності виробництва продукції, комплексного вирішення проблем соціально-економічного роз -витку сільських територій та реалізації принципу нової моделі сільської економіки. Основними принципами в ній мають бути добровільність співпраці усіх учасників продуктового ланцюга, орієнтація на кінцевий результат роботи, підтримка творчості, креативності, інноваційності учасників, забезпечення суперницт -ва задляпостійногоудосконалення господарських процесів. Реа -лізаціятакихвихіднихположеньможливазаумовипобудовиви -робничих відносин між учасниками інтегрованих структур новоготипуназасадахпартнерстватаспільноїдіяльності. Cписоклітератури 1. Гладіліна О. В. Перспективи формування кластерівв бурякоцук -ровійгалузіАПК / О. В. Гладіліна // Науковіпраці Полтавськоїдержа -вної аграрної академії. Серія: Економічні науки. — 2011. — Вип. 2., т. 2. — С. 43–47. 2. ЗіновчукВ. В. Міфисільськогосподарськоїкооперації: спробаін -ституціональногоаналізу / В. В. Зіновчук // Кооперативнічитання: 2013 рік: матеріалиВсеукр. наук.-практ. конф. (м. Житомир, 4–6 квіт. 2013 р.). — Житомир: Вид-во «Житомирський національний агроекологічний університет», 2013. — С. 18–23.

3. Коопераціяякспосібжиття [електронневидання] / В. Бондарчук, Джордж Р. Алколей, Л. Молдован, С. Курдицький // The Ukrainian Farmer. — 2011. — № 11. — Режим доступу: http://www.zerno.org.ua/ articles/coop/279-кооперація-як-спосіб-життя. 4. Кузьо Н. Кластерна організація аграріїв: зволікати не можна об’єднуватися... [електроннийресурс] / Н. Кузьо // Агробізнессьогодні. — 2015. — №19(314). — Режим доступу: http://www.agro-business. com.ua/ekspertna-dumka/4153-klasterna-organizatsiia-agrariiiv-zvolikaty-ne-mozhna-obiednuvatysia.html. 5. Організаційно-економічні інструменти державної аграрної полі -тикивУкраїні : аналіт. доп. / В. М. Русан, О. В. Собкевич, А. Д. Юрче -нко. — К. : НІСД, 2012. — 88 с. 6. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные пре -имущества стран / Пер. с. англ. — М.: Международные отношения, 1993. — 896 с. 7. Сільське господарство України. 2008: статистичний збірник / за ред. Ю. М. Остапчука. — К.: Державний комітет статистики України, 2009. — 370 с. 8. Сільське господарство України. 2016: статистичний збірник / за ред. О. М. Прокопенко. — К.: Державна служба статистики України, 2017. — 248 с. 9. СтанасюкН. С. Аналіз інтеграційних процесів у агробізнесі та формування агропродовольчих кластерів в Україні [електронний ре -сурс] / Н. С. Станасюк, М. В. Оліховська. — Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/25238/1/12-82-87.pdf. References

1. Gladilina, O. V. (2011). Perspektyvy formuvannia klasteriv v buriakotsukrovii haluzi APK [Prospects for the formation of clusters in the sugar-beet industry]. Naukovi pratsi Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii. Seriia: Ekonomichni nauky — Scientific works of the Poltava State Agrarian Academy. Series: Economic Sciences, 2, 43–47 [in Ukrainian].

2. Zinovchuk, V. V. (2013). Mify silskohospodarskoi kooperatsii: sproba instytutsionalnoho analizu [Agricultural Cooperation Myths: Attempt of Institutional Analysis]. Cooperative Reading: 2013 ‘13: Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsiia (m. Zhytomyr, 4–6 kvit. 2013 r.) — All-Ukrainian Scientific and Practical Conference. (pp. 18–23). Zhytomyr: ZhNAEU [in Ukrainian].

3. Bondarchuk, V., Alkolei, Dzhordzh R., Moldovan, L., & Kurdytskyi, S. (2011). Kooperatsiia yak sposib zhyttia [Cooperation as a way of life]. The Ukrainian Farmer, 11. Retrieved from http://www.zerno.org.ua/ articles/coop/279-кооперація-як-спосіб-життя [in Ukrainian].

4. Kuzo, N. (2015). Klasterna orhanizatsiia ahrariiv: zvolikaty ne mozhna obiednuvatysia... [Cluster organization of agrarians: delay can not be united ...]. Ahrobiznes sohodni — Agribusiness today, 19(314). Retrieved

from http://www.agro-business.com.ua/ekspertna-dumka/4153-klasterna-organizatsiia-agrariiiv-zvolikaty-ne-mozhna-obiednuvatysia.html [in Ukrainian]. 5. Rusan, V. M., Sobkevych, O. V., & Yurchenko, A. D. (2012). Orhanizatsiino-ekonomichni instrumenty derzhavnoi ahrarnoi polityky v Ukraini: analit. dop. [Organizational and Economic Instruments of the State Agrarian Policy in Ukraine: analytical report]. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

6. Porter, M. (1993). Mezhdunarodnaia konkurentsyia: konkurentnыe preymushchestva stran [International competition: competitive advantages of countries]. — M.: Mezhdunarodnыe otnoshenyia [in Russian].

7. Silske hospodarstvo Ukrainy. 2008: statystychnyi zbirnyk [Agriculture of Ukraine. 2008: Statistical Yearbook]. (2009). K.: Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy [in Ukrainian].

8. Silske hospodarstvo Ukrainy. 2016: statystychnyi zbirnyk [Agriculture of Ukraine. 2016: Statistical Yearbook]. (2017). K.: Derzhavnyi sluzhba statystyky Ukrainy [in Ukrainian].

9. Stanasiuk, N. S., & Olikhovska, M. V. Analiz intehratsiinykh protsesiv u ahrobiznesi ta formuvannia ahroprodovolchykh klasteriv v Ukraini [Analysis of integration processes in agribusiness and the formation of agro-food clusters in Ukraine]. Retrieved from http://ena.lp.edu.ua: 8080/bitstream/ntb/25238/1/12-82-87.pdf [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редакції 11.08.2017 р. УДК 378.4.063.014.6:338.43:005.642.4 Дем’яненкоС.І., д.е.н., проф., ДВНЗ «Київськийнаціональнийекономічнийуніверситет іменіВадимаГетьмана» ПРАКТИЧНАТАНАУКОВАСКЛАДОВІНАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУЯКОСНОВАПІДВИЩЕННЯЯКОСТІВИПУСКНИКІВ УНІВЕРСИТЕТІВЗЕКОНОМІКИІМЕНЕДЖМЕНТУ АГРОБІЗНЕСУ

THE PRACTICE AND SCIENTIFIC PARTS OF EDUCATIONAL PROCESS AS A GROUND FOR THE QUALITY ENCREASING

OF UNIVERSITIES GRADUATE STUDENTS IN MAJORS OF AGRIBUSINESS ECONOMICS AND MANAGEMENT

Demianenko S.I., doctor of Economic Science, Professor, SHEE «Kyiv National Economic University named after Vadym Getman» АНОТАЦІЯ. Устаттірозглянутоактуальні проблемиудосконален

-ня навчального процесу з підготовки економістів і менеджерів сфери агробізнесу. Визначено ключові напрямки цього удоско