Educational programs for 5-9 (10) classes of special secondary schools for hearing impaired children. Ukrainian language. 8-10 classes

82  Download (0)

Full text

(1)

Міністерство освіти і науки України Інститут спеціальної педагогіки НАПН України НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ДЛЯ 5-9 (10) КЛАСІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ

Українська мова

8-10 класи Укладач: Жук В.В., завідувач лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України Київ – 2016

(2)

В основу розроблення змісту лягли програми загальноосвітніх шкіл з української мови, автори: Г.Т.Шелехова, М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович, Н.Б.Коржова, К.В.Таранік-Ткачук. Вимоги до навчальних досягнень учнів адаптовані відповідно до специфіки сприйняття мовлення дітьми з порушеннями слуху. Програма доповнена корекційно-розвивальною лінією, до складу якої увійшли мовленнєвий і немовленнєві напрями роботи. Розподіл тем по класам здійснено з врахуванням структури спеціальних загальноосвітніх шкіл для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом. Кількість навчальних годин визначається у відповідності до діючих Типових навчальних планів. Розподіл часу за темами здійснює вчитель. 8 клас Мовленнєва змістова лінія № п\п Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовленнєвої компетентності учнів 1 Відомості про мовлення Повторення вивченого про текст, його структурні особливості, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку в тексті (практично). Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Учень (учениця): розпізнає текст; знає структурні особливості тексту; знаходить у тексті та використовує у мовленні загальні мовні засоби міжфразного зв’язку в тексті (службові і вставні слова, єдність видо-часових форм дієслів-присудків, займенники, числівники);

(3)

Складний план власного висловлювання (практично). Різновиди читання. Ознайомлювальне читання (практично). Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесу праці, роздуму дискусійного характеру. Жанри мовлення: оповідання, замітка, розписка, особливості їх побудови. визначає ситуацію спілкування, стилі мовлення (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний); типи (розповідь, опис зовнішності людини, процесу праці, роздум дискусійного характеру); жанри (оповідання, замітка, розписка), знає особливості їх побудови. 2 Види робіт Сприймання чужого мовлення: Сприймання і розуміння зверненого мовлення Сприймання прямо не вираженої емоційно-оцінної інформації, розрізнення відомої й нової інформації, поділ тексту (обсяг та складність визначаються можливостями учнів) на частини, розуміння логічного й Учень (учениця): уважно сприймає і розуміє усні висловлювання, побудовані із знайомих слів і конструкцій, з опорою на видимі артикуляційні образи та доступні звукові сигнали, враховує міміку та емоційні прояви того, хто говорить (читає), ситуацію спілкування; слідкує за мовленням та його особливостями; усвідомлює під час слухо-зорового сприймання та читання смисл

(4)

емоційно-оцінного компонентів його змісту. Сприймання-розуміння текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: художнього, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного; типів: розповідь, опис, роздум (зокрема опис зовнішності людини, опис дій, роздум дискусійного характеру); жанрів мовлення: оповідання, стаття, нарис, замітка, п’єса, казка, пісня, легенда, переказ, байка, загадка, прислів’я, приказки (об’єднані певною темою). інформації, вираженої у висловлюванні словесно (доступними мовленнєвими засобами) та емоційно, орієнтуючись на знайомі слова і конструкції, ситуацію спілкування, емоційне та інтонаційне (за можливостями учня) забарвлення мовлення, артикуляційні образи, слідкує за мовленням та його особливостями; усвідомлює зміст прочитаного (доступного за змістом і структурою) тексту, спираючись на знайомі слова, конструкції речень, ілюстрації, тематику, з’ясовує значення незрозумілих елементів; усвідомлює прямо не виражену в тексті емоційно-оцінну інформацію; визначає відому й нову інформацію; визначає тему й основну думку; уміє прогнозувати зміст висловлювання за формулюванням теми, поданим планом; виокремлює та запам’ятовує ключові слова або записує їх по ходу сприймання; розрізняє основну і другорядну інформацію, причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості в текстах (складніших порівняно з попередніми класами); складає простий план сприйнятого тексту;

(5)

Читання мовчки і вголос Читання мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: художнього, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного; типів мовлення: розповідь, опис, роздум (зокрема опис зовнішності та характеру людини, опис подій, природи, роздум дискусійного характеру); жанрів: оповідання, стаття, нарис, замітка, п’єса, казка, пісня, легенда, переказ, байка, загадка, прислів’я, приказки. Ознайомлювальне читання (практично). Читання вголос художніх, науково-популярних, публіцистичних текстів, що оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом. Учень (учениця): читає мовчки незнайомі тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення з комфортною для розуміння прочитаного швидкістю; користується ознайомлювальним видом читання з певною метою (відшуковує потрібну інформацію, читаючи заголовки, назву, анотацію, початок, кінцівку, окремі фрагменти тексту, орієнтується в його композиції, виділяє ключові слова, основну й другорядну інформацію, ділить текст на змістові частини, максимально повно охоплює дібраний матеріал); складає складний план прочитаного; визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості тексту; оцінює прочитане (його зміст, форму, авторський задум і мовне оформлення). Учень (учениця): читає вголос знайомі тексти (складніші порівняно з попередніми класами) різних стилів, типів і жанрів мовлення з прийнятною

(6)

належать до таких жанрів мовлення, як оповідання, п’єса, стаття, нарис, замітка, переказ, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я, усмішки. Вивчення окремих творів напам’ять або близько до тексту. швидкістю, за можливостями дитини з дотриманням орфоепічних та інтонаційних норм, виражає з допомогою доступних мовленнєвих засобів (темп, тембр, гучність) особливості змісту та авторський задум; оцінює прочитаний уголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення). 3 Відтворення готового тексту: Перекази за простим і складним планами. Говоріння: Докладний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини, дій, місцевості, природи у художньому стилі. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю мовлення. Стислий переказ розповідного тексту художнього, публіцистичного наукового стилю. Письмо: Учень (учениця): переказує докладно й стисло (усно й письмово) прослухані й прочитані тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення (обсягом та складність відповідають можливостям дитини); підпорядковує висловлювання темі й основній думці; враховує комунікативне завдання, композицію, мовні, стильові особливості; дотримується авторського задуму; здійснює переказ за самостійно або колективно складеним простим і складним планами; оцінює текст (його зміст, форму, авторський задум і мовне оформлення).

(7)

Докладні перекази розповідного тексту з елементами опису зовнішності людини, дій, місцевості, природи у художньому стилі. Докладні перекази тексту-роздуму дискусійного характеру. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису дій в художньому стилі. 4 Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, складений на основі типових ситуацій спілкування у класі, вдома, у побутовій сфері тощо. Діалог, складений на основі дібраних запитань за текстом, який доповнює почутий або прочитаний текст. Діалог, складений на основі запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з характеристикою людей. Діалог дискусійного характеру. Учень (учениця): складає діалог за зразком, поданим початком або закінченням, діалоги до монологічних текстів, доповнює відсутні репліки в поданому діалозі; розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, досягаючи комунікативної мети, аргументуючи висловлені тези, спростовуючи помилкові висловлювання співрозмовника; дотримується правил спілкування та норм української літературної мови (відповідно до можливостей дитини); висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції; оцінює діалог з погляду його змісту, форми, задуму і мовного

(8)

Розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування. Монологічне мовлення: Твори за простим і складним планами. Говоріння: Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі. Твір-опис дій на основі власних спостережень. Твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю. Письмо: Твір-опис місцевості в художньому стилі. Твір-опис дій, виконуваних автором в художньому стилі. Твір-оповідання за поданим сюжетом. Інтерв’ю в публіцистичному стилі. оформлення. Учень (учениця): складає простий, складний план твору; складає усні й письмові твори за простим і складним планами; обирає для написання твору відповідний ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), типи мовлення (зокрема твори-описи дій, твір-опис місцевості, твір-роздум дискусійного характеру); жанри мовлення (оповідання за поданим сюжетом, портретний нарис, анотація, розписка); мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю, типу й жанру мовлення; збирає й систематизує матеріал для твору; використовує засоби образності в тексті, передає причинно-наслідкові зв’язки; додержується основних правил спілкування та вимог до мовлення (відповідно до можливостей дитини); помічає й виправляє недоліки у власному мовленні;

(9)

Ділові папери. Розписка. оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення). Міжпредметні зв'язки. Письмова характеристика літературного героя, порівняльна й групова характеристики літературних героїв; аналіз змісту й художніх засобів твору-живопису; нариси на суспільну тему (історія). Мовна змістова лінія Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовної компетентності учнів 1 Вступ Мова – скарбниця духовності народу Учень (учениця): усвідомлює роль мови у житті людини у суспільстві, отриманні знань та збереженні духовних надбань народу; висловлює свою точку зору про українську мову. 2 Повторення та узагальнення вивченого Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях. Частини мови. Вивчені групи орфограм. Учень (учениця): розставляє розділові знаки в простому й складному реченнях відповідно до вивчених правил; знаходить у реченні вивчені частини мови, орфограми; визначає належність слова до частини мови; дотримується вивчених правил правопису та обґрунтовує написання орфограми; виправляє допущені помилки (самостійно або з допомогою

(10)

вчителя); складає прості й складні речення; складає, читає й переказує тексти з різними видами речень. Морфологія. Орфографія 3 Прислівник. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Наголос у прислівниках. Розряди прислівників (практично). Ступені порівняння прислівників. Способи творення прислівників. Правопис прислівників Букви нта нну прислівниках. Неі ні з прислівниками. И таі в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о ,-е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників окремо, разом і через дефіс. Учень (учениця): усвідомлює загальне значення, граматичні ознаки та синтаксичну роль прислівника, знає морфологічні ознаки прислівника; знаходить прислівники в реченні; відрізняє прислівники від омонімічних і паронімічних частин мови; утворює ступені порівняння; дотримується правил правопису прислівників з вивченими орфограмами; правильно наголошує прислівники; помічає й виправляє помилки в правописі прислівників (самостійно або з допомогою вчителя); знаходить прислівник в художніх і наукових текстах; складає речення з прислівниками й мікротексти, використовуючи прислівник для зв’язку речень у тексті;

(11)

Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день... Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Прислівники-синоніми й антоніми; прислівники-омоніми до іменників із прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками Синтаксис. Прислівник у ролі головних і другорядних членів речення. Культура мовлення й стилістика. Правильне наголошування прислівників. Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті й засобу підсилення виразності мовлення. Текст (риторичний аспект). Використання прислівників у текстах художнього й публіцистичного стилів. Міжпредметні зв’язки. Bикористання створює усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення.

(12)

прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика). 4 Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні. Види прийменників за будовою. Непохідні й похідні прийменники. Правопис прийменників. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія Прийменники-синоніми й антоніми. Синтаксис. Прийменниково-іменникові конструкції в ролі членів речення. Культура мовлення й стилістика. Особливості вживання деяких прийменників з Учень (учениця): знаходить прийменники в реченні; відрізняє прийменники від сполучників і часток; усвідомлює роль прийменників у мовленні; поєднує прийменники з іменниками у словосполученнях та реченнях; застосовує правила правопису прийменників; знаходить і виправляє помилки, редагує текст з помилками; аналізує тексти щодо правильності використання прийменників із відмінковими формами іменників; складає речення з різноманітними прийменниково-іменниковими конструкціями.

(13)

іменниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із-зо). Текст (риторичний аспект). Використання прийменника в мовленні для відтворення логічних зв’язків. Стилістичне використання повтору прийменника в народнопоетичній творчості. Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, фізика, хімія). 5 Сполучник. Види сполучників за будовою, походженням, способом використання в реченні. Використання сполучників у простому й складному реченнях. Сполучники сурядності й підрядності. Сполучники й сполучні слова. Правопис сполучників. Учень (учениця): знаходить сполучники в реченні; усвідомлює роль сполучників у мовленні; відрізняє сполучники від прийменників і часток; визначає види сполучників за будовою, способом використання в простому й складному реченнях; правильно пише сполучники; помічає й виправляє помилки у написанні сполучників;

(14)

Написання сполучників разом та окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Сполучники-синоніми й антоніми, фразеологізми й крилаті вислови зі сполучниками. Синтаксис. Сполучник як засіб зв’язку однорідних членів речення, частин складносурядного й складнопідрядного речень. Культура мовлення й стилістика. Використання в мовленні сполучників-синонімів. Текст (риторичний аспект). Використання сполучників для зв’язку речень у тексті і як засобу створення антитези. Міжпредметні зв’язки. Використання похідних складених сполучників використовує сполучники у власних висловленнях у простих й складних реченнях; редагує речення, замінюючи сполучники синонімічними.

(15)

у наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика). 6 Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням. Правопис часток ( із займенниками й прислівниками) ( повторення). Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки. Не, ні з різними частинами мови (узагальнення). Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Частки синоніми й антоніми. Фразеологізми й крилаті вислови з частками. Синтаксис. Частка в спонукальних і окличних реченнях. Культура мовлення. Виразне читання речень із частками. Текст (риторичний аспект). Використання часток для підсилення Учень (учениця): знаходить частки в реченні; доповнює частками речення з пропущеними елементами; відрізняє частки від інших службових частин мови; знає роль частки в реченні; правильно пише частки; знаходить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил; знаходить і виправляє помилки в правописі частки; редагує тексти щодо використання в них часток як виражального засобу; складає речення з модальними частками; створює висловлювання, правильно використовуючи частки.

(16)

виразності мовлення. Міжпредметні зв’язки. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література). 7 Вигук як особлива частина мови. Групи вигуків за значенням. Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Найуживаніші фразеологізми (зокрема приказки й прислів’я) з вигуками. Синтаксис. Вигук у ролі головних і другорядних членів речення. Культура мовлення. Правильне читання речень із вигуками. Текст (риторичний аспект). Учень (учениця): знаходить вигуки в реченні; доповнює вигуками речення з пропущеними елементами; визначає належність вигуку до відповідної групи за значенням; відрізняє вигуки від часток; правильно пише вигуки з вивченими орфограмами й розставляє розділові знаки при них; пояснює написання вигуків з орфограмами й пунктограмами; знаходить вигуки у текстах та пояснює їх роль; виразно читає тексти з вигуками; доречно використовує вигуки у власному мовленні.

(17)

Використання вигуків для надання висловленню експресії й виразності. Міжпредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література). 8 Узагальнення й систематизація вивченого про частини мови, їх правопис і використання в мовленні. Учень (учениця): визначає в реченні частини мови, знає їх граматичні ознаки; правильно пише й пояснює орфограми; самостійно помічає й виправляє помилки в усному й писемному мовленні. Соціокультурна змістова лінія Орієнтовний зміст навчального матеріалу Орієнтовні вимоги до рівня соціокультурної компетентності учнів Cфери відношень Тематика текстів Теми висловлювань учнів Я і українська мова й література. Поети і письменники про українську мову. Українська література у світовій культурі. «Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить.» (Олександр Олесь). Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи сприйняті на слухо-зоровій основі висловлювання про мову народу, її значення, красу і силу;

(18)

Я і Батьківщина (її природа, історія). Я і національна культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня). Я і мистецтво (традиційне й професійне) Збереження природних багатств. Емоційне ставлення до природи свого краю. Народні традиції, свята, міфологія, фольклорна творчість, народні родинні традиції. Українська пісня як частина світової пісенної культури. «Кожному мила своя сторона.» (Г. Сковорода) «Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.» (В. Симоненко) «Жива душа народна, жива, неподоланна!» (О. Довженко) « Народна пісня — духовне обличчя нації.» (А. Міцкевич) «Традиційні ремесла й промисли українців». добирає висловлювання про українську мову з різних джерел та пояснює думки, які у них закладені; використовує українську мову як засіб формування і виявлення громадянської позиції; усвідомлює місце української словесної мови та української жестової мови в житті людини з порушенням слуху, сфери їх застосування; висловлює розуміння цінності та необхідності збереження природних багатств; виявляє повагу до історії, пам’яток культури, традицій українського народу, знання культури спільноти людей з порушеннями слуху як частини культури країни й світу, родинних цінностей;

(19)

Я і ти (члени родини, друзі, товариші ). Я як особистість Архітектурне розмаїття України. Найвідоміші зразки образотворчого мистецтва. Народне мистецтво. Стосунки між членами родини, представниками різних поколінь, соціальних шарів, релігійних громад, учнями класу, товаришами та друзями. Внутрішній світ людини. Особистісні таланти та їх прояви у соціальному та творчому житті. «Перлини української архітектури». «Перлини українського образотворчого мистецтва» «Всі різні, але всі рівні». «До свого роду хоч через воду». «Без культури немає нації». (В. Липинський) «Без дружби ніяке спілкування між людьми не має цінності» (Сократ) «Ми — це не безліч стандартних «я», а безліч усвідомлює культурне, релігійне, мовне розмаїття України і світу та його цінність; визнає самобутність та цінність особистості, висловлює визнання права особистості на самовизначення, розвиток у відповідності до власних талантів, вподобань, нахилів; усвідомлює важливість сімейних цінностей, їх значення у формуванні особистості; знає правила і особливості поводження з членами родини, представниками різних поколінь, соціальних шарів, релігійних громад, учнями класу, товаришами та друзями; усвідомлює та висловлює необхідність дотримуватися морально-етичних норм у різних навчальних,

(20)

Особисті переконання, погляди, ціннісні орієнтири. всесвітів різних.» (В. Симоненко) «Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.» (В. Симоненко) побутових ситуаціях. Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія Види загально-навчальних умінь Орієнтовні вимоги до рівня діяльнісної компетентності учнів Організаційно-контрольні Учень (учениця) усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності (самостійно чи за допомогою вчителя) та висловлює доступними мовленнєвими засобами; планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює визначений план; оцінює проміжні й кінцеві результати, робить відповідні корективи.

(21)

Загальнопізна- вальні (інтелектуальні, інформаційні) Учень (учениця): порівнює, аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності (з допомогою вчителя); робить висновки на основі спостережень та висловлює доступними мовленнєвими засобами; виділяє головне з-поміж другорядного; здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення; співвідносить мовленнєві одиниці словесної і жестової мови порівнює мовні явища у словесній та жестовій мові; систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію (самостійно чи за допомогою вчителя). Творчі Учень (учениця): уявляє словесно описані (доступними мовленнєвими засобами) предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічає й формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості (самостійно чи за допомогою вчителя); робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми та висловлює доступними мовленнєвими засобами;

(22)

добирає аргументи для його доведення та висловлює доступними мовленнєвими засобами; спростовує хибні припущення й твердження, та висловлює доступними мовленнєвими засобами. Естетико-етичні Учень (учениця) помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності; критично оцінює відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; усвідомлює й намагається творити добро словом і ділом. Корекційно-розвиткова змістова лінія Мовленнєвий напрям Зміст корекційно-розвиткової роботи Формування мотиваційного компоненту мовленнєвої діяльності Створенн я наочно-образного підґрунтя для розвитку Формування навичок сприймання мовлення Формування навичок продукування мовлення та корекція різних сторін мовлення

(23)

мовлення 1.Заохочення використання словесного мовлення для спілкування. 2.Перегляд та обговорення кінофільмів. 3.Обговорення цікавих подій з власного досвіду дітей, з життя людей нашої країни та інших країн. 1.Активне пізнання довкілля. 2.Усвідом лення логічних зв’язків та причинно -наслідков их залежност ей, взаємин між людьми. 1.Удосконалення навичок слухо-зорового сприймання усного мовлення з орієнтацією на видимі артикуляційні образи, доступні звукові сигнали, вібраційні відчуття. 2.Врахування контексту та ситуації спілкування для усвідомлення змісту сказаного. 3.Формування навичок усвідомленого читання з орієнтацією Удосконален ня фонетичної сторони мовлення, вправляння у правильному промовлянні, попередженн я недоліків та корекція. Формування та корекція синтаксичної сторони мовлення. Формування лексико-семантичної сторони мовлення: а)розширення словникового запасу, б)засвоєння нових синтаксичних конструкцій. Формування граматичної сторони мовлення: а)попередження та подолання аграматизмів у писемному та усному мовленні, б)тренування у практичному застосуванні правил правопису, г)контроль за дотриманням правил орфоепії під час говоріння.

(24)

на знайомі слова, словосполучення та синтаксичні конструкції. 4.Розвиток вмінь усвідомлювати зміст, використовуючи ілюстрації, контекст. 5.Удосконалення навички співвідносення словесних мовленнєвих одиниць з жестовими позначеннями як спосіб усвідомлення змісту сприйнятого мовленнєвого матеріалу.

(25)

Немовленнєві напрями та зміст корекційно-розвиткової роботи пізнавальний сенсорний особистісний 1. Формування пізнавальної активності. 2. Розвиток усіх видів пам’яті на матеріалі, що вивчається. 3. Розвиток уваги. 4. Розвиток уяви. 5. Розвиток словесно-логічного мислення на мовленнєвому матеріалі, який вивчається. 1. Розвиток зорового сприймання як компенсаторного механізму, що забезпечує свідоме сприймання і усвідомлення різної інформації, передусім зверненого мовлення (словесного в усній та писемній формі, дактильного, жестового). 2.Розвиток зорово-моторної координації. 3.Розвиток кінестетичних відчуттів через вправляння у правильному артикулюванні, подолання артикуляційних труднощів, використання специфічних комунікативних засобів. 4.Розвиток тактильних відчуттів 1.Розвиток цілеспрямованості діяльності, самоконтролю (плануючого, операційного, заключного). 2.Формування впевненості у собі, усвідомлення своєї неповторності, своєрідності, особистісної цінності. 3.Розвиток емоційно-вольової сфери.

(26)

через сприймання вібрацій, зосередження уваги на їх особливостях (силі, напрямку, тривалості, ритмі тощо). 9-й клас Мовленнєва змістова лінія № п\п Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовленнєвої компетентності учнів 1 Відомості про мовлення Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі, й жанри типи мовлення.; засоби міжфразного зв’язку в тексті. Вивчальне читання (практично). Особливості побудови опису місцевості, пам'яток історії й культури. Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, Учень (учениця): усвідомлює такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення, складники ситуації спілкування; розрізняє різновиди читання; аналізує текст, його основні ознаки й структуру, використовуючи доступні мовленнєві засоби; визначає види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку (повторення й узагальнення знань); розрізняє стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання,

(27)

витяг з протоколу, інтерв’ю, особливості їх побудови. повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол, витяг з протоколу, інтерв’ю); виявляє стилістичні помилки в тексті й виправляє їх (з допомогою вчителя або самостійно). 2 Види робіт Сприймання чужого мовлення: Сприймання й розуміння зверненого мовлення Слухо-зоро-вібраційне сприймання і розуміння текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору. Учень (учениця): уважно сприймає на слухо-зоровій або слухо-зоро-вібраційній основі звернене усне мовлення, усвідомлює смисл сприйнятого, враховуючи артикуляцію, емоційне, мімічне оформлення, ситуацію спілкування, контекст; розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей (розповіді, лекції, повідомлення, телепередачі та ін.); визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в текстах, складніших за змістом, ніж у попередніх класах; визначає зображувально-виражальні засоби тексту (зокрема помічає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту); аргументи, які використані в

(28)

Читання мовчки і вголос Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору. Сприймання в прочитаному тексті різноманітної аргументації під час обговорення певної проблеми; також прямо вираженої спонукальної тексті для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо виражену спонукальну інформацію в тексті; формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює сприйняте, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом). Учень (учениця): читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах; користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції, з’ясовує незрозумілі фрази, дає власні визначення, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне й другорядне в тексті, причинно-наслідкові зв’язки між явищами); розрізняє в тексті прямо виражену спонукальну інформацію, різноманітну аргументацію під час обговорення певної проблеми; робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання; ставить самостійно запитання під час читання й шукає на них відповідь; оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму й мовного

(29)

інформації. Вивчальне читання (практично). Робота з книжкою: передмова в книжці. Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я й приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту). оформлення. Учень (учениця): виразно читає вголос знайомі (складніші за сприйняттям, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з прийнятною швидкістю, дотримуючись орфоепічних та інтонаційних норм (за можливостями дитини), виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум; оцінює прочитаний уголос текст із погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення. 3 Відтворення готового тексту: Перекази за складним планом. Говоріння: Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі. Вибірковий переказ розповідного Учень (учениця): переказує докладно, вибірково й стисло (усно чи письмово) сприйнятий на слухо-зоровій основі або прочитаний текст художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення (обсяг та складність визначаються можливостями дитини), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та

(30)

тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в науковому стилі. Стислий переказ тексту публіцистичного стилю. Письмо: Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі. Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в публіцистичному стилі. Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням . авторського задуму; складає складний план, конспект, тематичні виписки (самостійно або колективно з допомогою вчителя); знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні висловлювання (з допомогою вчителя); оцінює текст щодо його змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення. 4 Створення власних висловлювань Діалогічне мовлення: Діалог, складений на основі дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної Учень (учениця): складає діалог як обмін думками, власним досвідом, на основі телепередач тощо(кількість реплік визначається можливостями учнів); додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

(31)

в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, його розігрування в різних стилях мовлення. підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи доступний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови (за можливостями дитини); Монологічне мовлення: Твори за складним планом. Говоріння: Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі. Твір-опис пам'яток історії й культури обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту думку щодо її обговорення, використовуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, із власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення) (самостійно або з допомогою вчителя). Учень (учениця): складає усні й письмові твори (за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування й комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (зокрема твір-опис місцевості, твір-опис пам'яток історії й культури) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, конспект прочитаного, тематичні виписки, інтерв’ю, протокол, витяг з протоколу);

(32)

за картиною в публіцистичному стилі. Повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення й узагальнення матеріалу в науковому стилі. Письмо: Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.. Твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням). Конспект прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки. Інтерв’ю в публіцистичному стилі. Ділові папери.Протокол. Витяг з протоколу. використовує засоби образності в тексті, передає причинно-наслідкові зв’язки; додержується основних вимог до мовлення й правил спілкування (за можливостями); знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові й мовному оформленні власного й чужого висловлювання; оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення) (самостійно або з допомогою вчителя). Мовна змістова лінія

(33)

№ п\п Зміст навчального матеріалу Вимоги до рівня мовної компетентності учнів 1 Вступ Мова — засіб спілкування, пізнання і впливу. Учень (учениця): усвідомлює значення словесної мови як засобу пізнання, спілкування і впливу. 2 Повторення та узагальнення вивченого Пунктуація Словосполучення й речення; члени речення (також однорідні); звертання; вставні слова. Просте й складне речення. Пряма мова й діалог. Правопис. Розділові знаки в простому й складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі. Учень (учениця): розрізняє словосполучення й речення, просте й складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою, діалог, полілог за їх істотними ознаками; усвідомлює змістовий зв’язок між головним і залежним словом у словосполученні й між частинами складного речення (практично); інтонує речення вивчених видів (за можливостями); користується словниками різних видів; будує речення різних типів, використовуючи в них вивчені фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови; ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил; знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила (самостійно або з допомогою вчителя); використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях.

(34)

Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів. Культура мовлення й стилістика. Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними й відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду. 3 Синтаксис. Пунктуація Словосполучення й речення. Словосполучення. Будова й види словосполучень за способами Учень (учениця): розрізняє поняття синтаксис й пунктуація, головне й залежне слово в словосполученні; визначає види зв’язку в словосполученні;

(35)

вираження головного слова. Види зв’язку в словосполученні. Речення. Види речень за метою висловлювання й емоційним забарвленням речення (повторення). Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні; поширені й непоширені. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Правопис. Розділові знаки в кінці речення (повторення). Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів. Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови будує речення різних видів (за метою висловлювання, емоційним забарвленням, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ); інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення; ставить розділові знаки; обґрунтовує їх використання за допомогою вивчених правил; конструює словосполучення й речення різних видів, а також синонімічні; редагує тексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів; використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.

Figure

Updating...

References