journal homepage: http://farplss.org
Volume 22, Number 4, 2017
53
The typology of psychological portraits of parents who have
problematic children
M. Mushkevych
Eastern European National University named after Lesya Ukrainka, Ukraine
Article info
Received 01.07.2017
Accepted 10.08.2017
Eastern European National University named after Lesya Ukrainka, Ukraine
Мушкевич, М.Ш. (2017). Типологія психологічних портретів батьків, що мають проблемних дітей. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 22 (4), 53–62.
Mushkevych, M. (2017). The typology of psychological portraits of parents who have problematic children. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 22 (4), 53–62.
The article presents the results of empirical research and factor analysis to identify the factor structure of personality characteristics of the parents of problematic children who are under the influence of prolonged psychopathological situation. The minimization of the output mass of empirical data to the level of more compact and convenient representation is analyzed in order to effectively carry out further mathematical and statistical calculations, and based on them - to receive reliable psychological generalizations. It is noted that the results of factor analysis allowed to allocate a factor model of personality characteristics of parents having problematic children. The structure of this factor model included ten integral personal factors: "authoritarian educational disposition"; "Indulging educational disposition"; "Constructive educational patronage"; "Psychasthenic personality disposition"; "Ambivalent personal disposition"; "Condescendingly indifferent personal disposition"; "The dominantly aggressive personality disposition"; "Extroverted personality disposition"; "Introverted-pedantic personal disposition"; "Passive-protective personal disposition". The assumption is made that the informative character and specific features of the revealed integral personal factors of the researchers will be personal predictors of the effectiveness of their psychological rehabilitation. It is concluded that the obtained results will be the basis for finding the optimal model of psychological support for the parents of problematic children, as well as the entire family system, which includes the child with developmental problems. It is stated that a more thorough examination of this hypothesis will be made at subsequent stages of the study.
Keywords: family; problematic child; personal characteristics; psychological portrait; integral personal factors; educational strategies; family system; psychological support; factor analysis.
Типологія психологічних портретів батьків, що мають
проблемних дітей
М.І. Мушкевич
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Україна
Volume 22, Number 4, 2017
54
математико-статистичних розрахунків, а на їх базі – отримання достовірних психологічних узагальнень. Зазначено, що результати факторного аналізу дозволили виділити факторну модель особистісних характеристик батьків, що мають проблемних дітей. В структуру даної факторної моделі увійшло десять інтегральних особистісних факторів: «авторитарної виховної диспозиції»; «потуральної виховної диспозиції»; «конструктивної виховної протекції»; «психастенічної особистісної диспозиції»; «амбівалентної особистісної диспозиції»; «поблажливо-байдужої особистісної диспозиції»; «домінуючо-агресивної особистісної диспозиції»; «екстравертованої особистісної диспозиції»; «інтровертовано-педантичної особистісної диспозиції»; «пасивно-захисної особистісної диспозиції». Зроблене припущення, що змістовний характер та специфічні особливості виявлених інтегральних особистісних факторів досліджуваних виступатимуть особистісними предикторами ефективності їх психологічної реабілітації. Підсумовано, що отримані результати будуть покладені в основу пошуку оптимальної моделі психологічного супроводу як батьків проблемних дітей, так і усієї сімейної системи, яка включає і саму дитину з проблемами у розвитку. Заявлено, що більш ґрунтовну перевірку даної гіпотези буде здійснено на подальших етапах дослідження.
Ключові слова: сім’я; проблемна дитина; особистісні характеристики; психологічний портрет; інтегральні особистісні фактори; виховні стратегії; сімейна система; психологічний супровід; факторний аналіз.
Згідно з традицією, що склалася в нашій країні, проблеми сім’ї, яка виховує дитину з труднощами у розвитку, розглядаються в більшості випадків виключно через призму дитини. Вважається достатнім обмежитися методичними рекомендаціями батькам з питань навчання і деякими порадами, що стосуються виховання дитини. Однак, як свідчить практика, такий вплив, незважаючи на старання і зусилля з боку спеціалістів, виявляється недостатнім, так як з поля зору виключається один з аспектів, який вимагає особливої уваги, а саме батьки, що мають дитину з проблемами у розвитку. На наш погляд, вирішення проблеми психологічної та соціальної адаптації сімей даної категорії, набуття ними своєї «соціальної ніші» слід шукати у сфері реалізації корекційного впливу не лише на дитину, але і на її батьків.
Вперше вивченням особливостей сімей, які виховують дитину з порушеннями в розвитку, почали займатись зарубіжні психологи у середині ХХ століття. Серед проблем, що потрапили до уваги дослідників, можна відзначити наступні: особливості впливу на членів сім’ї емоційного та соціального стресу, який виникає в результаті нарождення хворої дитини, неадекватна батьківська поведінка у зв’язку з порушенням розвитку дитини. Більшість західних авторів описують широкий діапазон невротичних і психічних розладів у батьків, які мають проблемних дітей. Серед розглянутих проблем у дослідників викликає інтерес рівень вираження і довготривалості емоційного стресу, тенденція до соціальної ізольованості і відчуженості таких сімей, проблема стабільності сімей і зміненого соціального статусу батьків. Надалі потреби сімей, в яких є проблемна дитина, розглядалась в працях Т. Богданової, В. Вішньовського, Б. Воскресенського, Т. Добровольської, О. Захарова, І. Левченко, Р. Майрамяна, І. Мамайчук, В. Мартинова, Є. Мастюкової, І. Раку, М. Семаго, Т. Осіпенко, А. Співаковської, Н. Шабаліної, А. Шаріпова і ін. У спеціальній літературі відображений досвід сімейної терапії (Е. Ейдеміллер і В. Юстицкис), діагностики сім’ї (JI. Алексєєва, Б. Алмазов, Е. Карпова, Р. Овчарова), сімейного консультування (Ю. Альошина, О. Бодальов, В. Лосєва, В. Столін), технології виявлення ставлення батьків до дитини і її порушення
(Т. Богданова, Д. Льютеман, Є. Шухард, L. Dellve, L. Samuelsson, A. Tallborn), моделі взаємодії і конкретні технології допомоги сім’ї, у тому числі практика сімейної терапії (Р. Бендлер, Н. Пезешкіан, В. Сатир, Дж. Хейлі, М. Еріксон).
Вчені зазначають, що в останні роки спостерігається збільшення числа дітей з різними проблемами у розвитку, труднощами у навчанні, адаптації, порушеннями у емоційно-особистісній сфері тощо, що робить необхідним розгляд особливостей організації психологічної допомоги сім’ям, які мають такі проблеми (Nasledov, 2004). Щодо самого визначення «проблемні діти», то у сучасній психологічній науці існують деякі розбіжності у визначенні цього терміну. Але у всіх поясненнях чітко визначена одна принципова позиція: «проблемні діти» - це діти, в яких спостерігаються відхилення від норми у фізичному, психічному чи соціальному розвитку (інваліди, ті, які мають соматичні, психічні, інфекційні захворювання, порушення поведінки, труднощі навчання тощо) (Eidemiller, Dobryakov, Nikolskaya, 2006). Наслідком проблем у дошкільному віці є виникнення ускладнень при виконанні різних видів діяльності, соціальна дезадаптація та порушення процесу соціалізації. Таким чином, в категорію «проблемні діти» потрапляють діти з проблемами в емоційно-вольовій сфері, діти з різними порушеннями фізичного та психічного розвитку і соматично ослаблені діти. У нашому дослідженні репрезентаційна група також позначається термінами «проблемні діти», «діти з проблемами у розвитку», і, відповідно, «сім’ї, які мають проблемних дітей», «батьки, які мають дітей з проблемами у розвитку» тощо. Перед собою ми поставили завдання розглядати поняття «проблемні діти» крізь призму поняття, яке стосується однаковою мірою як інвалідності, так і середніх за ступенем порушень щодо нормального фізичного чи психічного розвитку, що зумовлені вродженими чи набутими вадами при умові збереженого інтелекту. Таке трактування терміну «проблемні діти» впроваджене у використання в психологічній літературі лише останніми роками.
Volume 22, Number 4, 2017
55
Через народження дитини з проблемами у розвитку стосунки у сім’ї, а також контакти з соціумом набувають викривленого характеру. Причини деформації пов’язані з психологічними особливостями стану дитини, а також зі значним психологічним навантаженням, яке несуть члени родини у зв’язку з тривалою дією психотравмуючого стресу. У той же час проблема психотравмуючого впливу народження «не такої» дитини на членів ядерної і розширеної сімейної системи майже не перебувала у фокусі науково-практичного розгляду у вітчизняних дослідженнях (насамперед через ідеологічні обставини минулого. Ми розділяємо погляди В. Ткачової (Tkacheva, 2004), що зроблені лише «перші кроки у вирішенні даної проблеми», а саме психологічні зміни в структурі особистості таких батьків досліджені лише в аспекті навчально-виховної й реабілітаційної роботи з проблемними дітьми. Подальші кроки потребують пошуку шляхів, методів та способів допомоги сім’ї, яка має проблемну дитину.
Саме тому метою проведення нашого дослідження є виявлення особистісних характеристик батьків, що мають проблемних дітей із застосуванням факторного аналізу для верифікації факторної моделі особистісних характеристик батьків проблемних дітей шляхом зменшення розмірності вимірюваних показників до меншої кількості незалежних факторів. Змістовний характер та специфічні особливості виявлених інтегральних особистісних факторів досліджуваних виступатимуть особистісними параметрами ефективності їх психологічної реабілітації. Отримані результати будуть покладені в основу пошуку оптимальної моделі психологічного супроводу як батьків, так і усієї сімейної системи, яка включає дитину з проблемами у розвитку. Факторний аналіз використовувався для обчислення факторних оцінок досліджуваних для кожного з виділених аналізом інтегральних особистісних факторів як основи для виявлення достовірних відмінностей за рівнем вираженості інтегральних особистісних факторів у батьків різної статі та віку, а також з різним статусом сім’ї (неповна-повна) та рівнем сімейного функціонування (псевдофункційна-дисфункційна-функційна) та для визначення типології батьків, що мають проблемних дітей, залежно від специфіки вираженості їх інтегральних особистісних характеристик (факторів).
Емпіричним матеріал включав такі стандартизовані психодіагностичні засоби, як тест-опитувальник для вивчення акцентуацій характеру (А. Егідес в модифікації І. Слободянюка, О. Холодової, О. Олексенко), тест-опитувальник для вивчення батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін), тест-опитувальник для аналізу сімейних взаємовідносин (Е. Ейдеміллер, В. Юстицький), Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI). Також, в ході реалізації даного етапу було здійснено мінімізацію вихідного масиву емпіричних даних до рівня більш компактної і зручної їх репрезентації з метою ефективного проведення подальших математико-статистичних розрахунків, а на їх базі – отримання достовірних психологічних узагальнень з використанням факторного аналізу.
Факторний аналіз (Factor Analysis) – це метод зменшення розмірності вихідного простору між собою
ознак, що забезпечує більш економну їх репрезентацію за умови мінімальних втрат вихідної інформації (Byul, 2002; Nasledov, 2004). Результатом факторного аналізу є перехід від множини вихідних змінних до суттєво меншої кількості нових змінних – факторів. Фактор при цьому інтерпретується як причина спільної мінливості кількох вихідних змінних. Слід зауважити, що цей метод виконує узагальнення на кількісному, формальному рівні. Переклад цього узагальнення на змістовий рівень є складним завданням, яке вимагає глибокого розуміння використаних математичних абстракцій.
Факторизація методом головних компонентів (Principal Components) з наступним варімакс-обертанням (Varimax normalized) матриці психологічних шкал, виміряних за допомогою вище перерахованих методик, дозволила отримати однозначно інтерпретовану факторну модель особистісних характеристик (факторів) досліджуваних (див. Табл. 1). Факторне рішення з простою структурою і мінімальними втратами вихідної інформації (повнота факторизації 55,3%, інформативність фактору 1 – 10,7%, фактору 2 – 6,0%, фактору 3 – 5,9%, фактору 4 – 5,1%, фактору 5 – 5,1%, фактору 6 – 4,9%, фактору 7 – 4,6%, фактору 8 – 4,4%, фактору 9 – 4,4%, фактору 10 – 4,2%) дозволило перейти до аналізу і змістової інтерпретації факторів, які утворюють факторну модель особистісних характеристик батьків, які мають проблемних дітей.
Як видно з Таблиці 1, перший фактор, пояснюючи 10,7% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики досліджуваних, які змістовно визначаються додатнім полюсом десяти психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його сутнісну основу, зміст якої визначає особистісна настанова на ігнорування потреб дитини, надмірність вимог-обов’язків, заборон та санкцій. Слід зазначити, що в основі такої суб’єктивної настанови досліджуваних може лежати особистісний комплекс неконструктивних виховних стратегій, зумовлений передусім нерозвиненістю батьківських почуттів, проекцією на дитину власних небажаних якостей, нестійкістю стилю виховання тощо.
З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «ігнорування потреб дитини» (0,750), яке характеризує стиль батьківського виховання, спрямований на недостатнє прагнення до задоволення потреб дитини, як матеріально-побутових, так і духовних – перш за все, у емоційному контакті з батьками, спілкуванні з ними, їх любові та увазі;
– «надмірність санкцій» (0,748) як тип батьківського виховання, характерним для якого є схильність батьків до застосування строгих покарань (санкцій), до надмірного реагування навіть на незначні порушення поведінки з боку дитини;
Volume 22, Number 4, 2017
56
Таблиця 1 Факторна модель особистісних характеристик батьків, що мають проблемних дітей
Особистісні характеристики Фактори
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ігнорування потреб дитини ,750
надмірність санкцій ,748 надмірність вимог – обовязків ,727 надмірність вимог – заборон ,701
нерозвиненість батьківськи
почуттів ,653 проекція власних небажаних
якостей ,630 нестійкість стилю виховання ,613 винесення конфлікту у сферу
виховання контроль ,462 ,600 перевага дитячих якостей ,450 розширення сфери батьківських
почуттів ,757
потурання ,733
мінімальність санкцій ,619
гіпопротекція -,758
гіперпротекція ,661
прийняття-відторгнення ,651
кооперація ,640
симбіоз ,512
фобія втрати дитини ,477
сенситивний тип ,704
лабільний тип ,659
циклоїдний тип ,626
гіпотимічний тип ,499
психастеноїдний тип ,491
відкритість ,737
дратівливість ,684
депресивність ,478
емоційна лабільність ,469
недостатність вимог – обовязків ,764
недостатність вимог – заборон ,757
ставлення до невдач дитини ,456
реактивна агресивність ,637
маскулінність-фемінність ,628
спонтанна агресивність ,474
параноїдальний тип ,622
істероїдний тип ,583
нестійкий тип ,478
гіпертимний тип ,485
гіпотимний тип ,715
шизоїдний тип ,676
епілептоїдний тип ,468
комунікабельність -,638
невротичність ,612
сором’язливість ,595
врівноваженість -,462
– «надмірність вимог-заборон» (0,701) як варіант виховного відхилення, який полягає у пред’явленні до дитини великої кількості вимог, що обмежують її свободу та самостійність. Така особистісна настанова
Volume 22, Number 4, 2017
57
перебільшенні наслідків, до яких може призвести хоча б незначне порушення заборон;
– «нерозвиненість батьківських почуттів» (0,653), яка проявляється в слабкості, нерозвиненості батьківських почуттів і зумовлена здебільшого відсутністю будь-яких достатньо сильних мотивів: почуття обов’язку, симпатії, любові до дитини, потреби «реалізувати себе» в дітях, «продовжити себе» тощо. На поведінковому рівні це проявляється у неприйнятті батьками товариства дитини, поверховість інтересу до її справ;
– «проекція власних небажаних якостей» (0,630) як тип виховного відхилення батьків, характерними ознаками якого є перенесення на дитину неприйнятних для самого себе якостей: агресивності, схильності до ліні, негативізму, нестриманості та 57нс. Ймовірною причиною такої особистісної виховної настанови може бути те, що в дитині батько ніби бачить риси характеру, які відчуває, але не визнає в собі і не приймає;
– «нестійкість стилю виховання» (0,613) як тип батьківського виховання, який відображає схильність до різкої зміни стилю виховних прийомів – перехід від дуже строгого до ліберального і потім, навпаки, перехід від підвищеної уваги до дитини до її емоційного відторгнення;
– «винесення конфлікту у сферу виховання» (0,600) як тип батьківського виховання, що проявляється у вираженні невдоволення подружжя виховними методами один одного. В сім’ях з таким виховним патерном виховання нерідко перетворюється в «поле битви» конфліктуючих батьків. Тут вони отримують можливість найбільш відкрито виражати невдоволення один одним, керуючись «турботою про благо дитини».
– «контроль» (0,462) характеризує тип батьківського ставлення, який відображає схильність батьків до використання авторитарних методів у вихованні дитини, висуває вимогу беззастережного її послуху в рамках строгих дисциплінарних приписів, проявляється у нав’язуванні волі у всіх сферах її життєдіяльності;
– «перевага дитячих якостей» (0,450) як тип батьківського виховання, характерним для якого є прагнення до ігнорування дорослішання дитини, стимулювати у неї збереження таких дитячих якостей, як безпосередність, наївність, грайливість. Розглядаючи дитину як «ще маленьку», батьки знижують рівень вимог до неї, провокуючи потуральну гіперпротекцію, тим самим заохочуючи розвиток психічного інфантилізму.
Якщо змістовно узагальнити психологічні шкали, що увійшли до першого фактору, то можна виділити спільну для них особливість – всі вони, в тій чи іншій мірі, характеризують виражений авторитарний (жорсткий) стиль виховання дитини з елементами ігнорування її потреб, надмірністю заборон, санкцій, байдужості та тотального контролю за всіма сферами її життєдіяльності. Загалом цей «виховний» патерн відображає особистісну диспозицію батьків на виховання у дитини залежних настанов по відношенню як до них самих, так і до світу взагалі. Можна передбачити, що такі особистісні настанови батьків визначатимуть специфічні особливості та
результативний характер психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей.
Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до першого фактору, «маркуємо» його як фактор «авторитарної виховної диспозиції».
Другий фактор, пояснюючи 6,0% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики батьків, які змістовно визначаються додатнім полюсом трьох психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його сутнісну основу, зміст якої визначає особистісна настанова досліджуваних на реалізацію стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини. Зазначимо, що в основі такої суб’єктивної настанови досліджуваних може лежати особистісний комплекс неконструктивних виховних стратегій, зумовлений передусім розширенням сфери батьківських почуттів. З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «розширення сфери батьківських почуттів» (0,757) характеризує тип батьківського ставлення, при якому на фоні порушення подружніх відносин між батьками в сім’ї утверджується і пропагується культ дитини. В такому випадку батьки, самі чітко не усвідомлюючи, хочуть, щоб дитина стала для них чимось більшим, ніж просто дитиною. Батьки хочуть, щоб вона задовольняла хоча б частину потреб, які у звичайній сім’ї повинні бути задоволені в психологічних відносинах подружжя, – потреб у взаємній виключній прив’язаності. Звідси – ризик виникнення підвищеної потуральної або домінуючої протекції;
– «потурання» (0,733) характеризує тип батьківського ставлення, при якому останні прагнуть до максимального і некритичного задоволення будь-яких потреб дитини – як матеріально-побутових, так і духовних – перш за все у емоційному контакті з батьками, спілкуванні з ними, їх любові та увазі. Ця риса сімейного виховання принципово відмінна від рівня протекції, оскільки характеризує не міру зайнятості батьків вихованням дитини, а ступінь задоволення її потреб;
– «мінімальність санкцій» (0,619) виступає типом батьківського ставлення, при якому батьки або взагалі не використовують будь-яких форм покарання дитини, або ж роблять це вкрай рідко. Сумніваючись в результативності будь-яких покарань, батьки у виховному процесі надають перевагу різним формам заохочення дитини та стимулювання.
Volume 22, Number 4, 2017
58
Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до другого фактору, інтерпретуємо його як фактор «потуральної виховної диспозиції».
Третій фактор, пояснюючи 5,9% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики батьків, які змістовно визначаються від’ємним полюсом однієї, і додатнім полюсом п’яти психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його сутнісну основу, зміст якої характеризує надмірний рівень батьківської протекції при вихованні дитини (гіперпротекція). З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «гіпопротекція» (-0,758) – тип батьківського ставлення, який з урахуванням знаку змістовно визначає наявність перебільшеного прагнення батьків брати активну участь у вихованні дитини;
– «гіперпротекція» (0,661) як тип батьківського ставлення за змістом є дзеркальним відображенням попередньої психологічної шкали. Батьки, які характеризуються таким ставленням до дитини, приділяють їй занадто багато часу, сил та уваги; виховання такої дитини стало для них справою життя;
– «прийняття-відторгнення» (0,651) як тип батьківського ставлення змістовно відображає виражене позитивне відношення до дитини. Дорослий в даному випадку приймає дитину такою, якою вона є, поважає та визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує її плани, проводить з нею достатньо багато часу;
– «кооперація» (0,640) – тип батьківського ставлення, який змістовно відображає щирий інтерес дорослого до того, що цікавить дитину, високо оцінює її здібності, заохочує самостійність та ініціативу, прагне бути з нею на рівних;
– «симбіоз» (0,512) – тип батьківського ставлення, який змістовно відображає прагнення дорослого максимально скоротити психологічну дистанцію між собою та дитиною, намагається завжди бути ближчим до неї, задовольнити її основні розумні потреби, захистити від неприємностей;
– «фобія втрати дитини» (0,477) – виступає типом батьківського ставлення, при якому у батьків проявляються іпохондричні настанови по відношенню до дитини. «Слабке місце» таких дорослих – підвищена невпевненість, страх помилитися, перебільшені уявлення про хворобливість дитини. Це примушує батьків тривожно прислухатися до будь-яких побажань дитини і поспішати їх задовольнити.
Узагальнюючи зміст психологічних шкал, що увійшли до третього фактору, відмітимо їх характерну особливість – це відображення конструктивного і відповідального батьківського ставлення не лише до своїх обов’язків як батьків, але, в першу чергу, до самої дитини: її потреб, інтересів, захоплень тощо. Загалом цей «виховний» патерн відображає особистісну диспозицію батьків на виховання у дитини людяності, співпереживання, емпатії, тобто тих рис характеру, які визначають моральний розвиток особистості. Можна передбачити, що такі особистісні настанови батьків визначатимуть специфічні особливості та
результативний характер психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей.
Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до третього фактору, інтерпретуємо його як фактор «конструктивної виховної протекції».
Перейдемо до інтерпретації четвертого фактору особистісної структури батьків, що мають проблемних дітей. Цей фактор, пояснюючи 5,1% дисперсії ознак, формально визначається додатнім полюсом п’яти психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його змістовні характеристики, основними серед яких є: підвищена чутливість, вразливість, сором’язливість, почуття обов’язку, висока внутрішня дисциплінованість, відповідальність, самокритичність, товариськість, добродушність, чуйність, прихильність, нерідко – циклічні зміни емоційного фону тощо. З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «сенситивний тип» (0,707) – це психотип, який визначає наявність у досліджуваного цілого ряду характерних рис: боязкість, сором’язливість, підвищена чутливість, вразливість, почуття обов’язку, висока внутрішня дисциплінованість, відповідальність, самокритичність, підвищені вимоги до себе. Часто для представників такого психотипу характерними є такі риси характеру, як поміркованість, замкнутість, схильність до самоприниження, розгубленість у важких ситуаціях, підвищена образливість і конфліктність на ґрунті завданих образ;
– «лабільний тип» (0,659) – характерними особливостями цього психотипу є прояв таких рис характеру: надзвичайна мінливість настрою: він змінюється надто часто й надмірно різко з нікчемних (непомітних іншим) причин; комунікабельність, товариськість, добродушність, чуйність, прихильність і щирість (у періоди піднесеного настрою). Носій такого психотипу відзначається глибокими почуттями, щирою прихильністю до тих, із ким він у гарних стосунках, кого він любить і про кого піклується, причому ця прихильність зберігається, незважаючи на мінливість його настрою. Дуже чутливо реагує на знаки уваги, вдячність, похвалу й заохочення, якими він по-справжньому тішиться, але це не переходить у зарозумілість і самовдоволеність;
– «циклоїдний тип» (0,626) – характерними особливостями цього психотипу є прояв таких рис характеру: зміна двох протилежних станів – гіпертимного, гіпотимного, циклічні зміни емоційного фону (періоди піднесеного настрою змінюються фазами емоційного спаду); ініціативність, життєрадісність, товариськість (із періодами піднесеного настрою, коли він схожий на гіпертима); задумливість, самокритичність (у періоди спаду настрою, коли він схожий на гіпотима);
Volume 22, Number 4, 2017
59
тепло, тим самим уникаючи зайвого хвилювання. Інколи в несприятливих життєвих обставинах проявляються образливість, ранимість, постійна нудьга, схильність шукати в собі прояви різних хвороб, майже повна відсутність інтересів та захоплень;
– «психастеноїдний тип» (0,491) – типовими особливостями цього психотипу є наявність цілого ряду характерних рис: охайність, серйозність, сумлінність, розважливість, самокритичність, рівний настрій, вірність даному слову, надійність; інколи може проявлятися невпевненість і тривожна помисливість, нерішучість, певний формалізм, безініціативність, схильність до нескінченних роздумувань, самокопання, наявність нав’язливих ідей, страхів.
Узагальнення змісту психологічних шкал, що увійшли до четвертого фактору, дозволяє виокремити його характерну особливість – домінування тривожно-помисливих тенденцій з проявом постійної невпевненості в собі, нерішучості, боязкості та уразливості. Можна передбачити, що в цьому випадку психологічний супровід сімей, що мають проблемних дітей, буде мати специфічні особливості та результативний характер залежно від наявності-відсутності у батьків даного психотипічного комплексу. Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до четвертого фактору, «маркуємо» його як фактор «психастенічної особистісної диспозиції». П’ятий фактор, виділений в ході факторизації масиву емпіричних даних, пояснюючи 5,1% дисперсії ознак, формально визначається додатнім полюсом чотирьох психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його основні змістові характеристики, серед яких: довірливий рівень взаємодії з оточуючими людьми при високому рівні самокритичності, емоційна лабільність тощо. З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли такі психологічні шкали:
– «відкритість» (0,737) як сукупність станів та властивостей особистості, які характеризують її відкритість соціальному оточенню та високий рівень самокритичності, прагнення до довірливої та відвертої взаємодії з оточуючими людьми;
– «дратівливість» (0,684) як сукупність станів та властивостей особистості, які характеризують нестійкість її емоційного фону зі схильністю до афективного реагування;
– «депресивність» (0,478) як сукупність станів та властивостей особистості, які в крайніх високих значеннях дають можливість діагностувати ознаки психопатологічного депресивного синдрому, що закономірно проявляється в емоційному стані, поведінці, у відношеннях до себе та соціального середовища;
– «емоційна лабільність» (0,469) як сукупність станів та властивостей особистості, які характеризуються мінливістю настрою, високим рівнем комунікабельності, товариськості, прихильності, інколи – підвищеною збудливістю, дратівливістю, недостатнім рівнем саморегуляції.
Узагальнюючи зміст психологічних шкал, що увійшли до п’ятого фактору, відмітимо їх характерну особливість – цей психотип поєднує в собі, з одного
боку, ознаки психопатологічної дратівливості і емоційної нестійкості, а з іншого, – ознаки відкритості соціальному оточенню, прагнення до довірливої та відвертої взаємодії з оточуючими. Можна припустити, що такі психотипічні особливості батьків визначатимуть специфіку та результативний характер психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей.
Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до п’ятого фактору, «маркуємо» його як фактор «амбівалентної особистісної диспозиції».
Перейдемо до інтерпретації наступного, шостого фактору. Цей фактор, пояснюючи 4,9% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики досліджуваних, які змістовно визначаються додатнім полюсом трьох психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його сутнісну основу, зміст якої визначає особистісна настанова на поблажливо-байдуже і невимогливе батьківське ставлення до дитини. З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «недостатність вимог-обов’язків» (0,764), яка характеризує стиль батьківського виховання, спрямований на мінімалізацію дитячих обов’язків в сім’ї;
– «недостатність вимог-заборон» (0,757) – характеризує стиль батьківського виховання, який передбачає для дитини абсолютну вседозволеність. В такій сім’ї якщо і існують які-небудь заборони, дитина їх легко порушує, усвідомлюючи, що з неї за це ніхто не спитає. Вона сама визначає коло своїх друзів, час для їжі, прогулянок, своїх занять, при цьому ніколи не звітуючи перед батьками. Батьки при цьому не хочуть або не можуть встановити будь-які рамки для її поведінки.
– «ставлення до невдач дитини» (0,456), яка характеризує стиль батьківського виховання, при якому дорослий вважає дитину маленьким невдахою і відноситься до неї, як до нетямущої істоти. Інтереси, захоплення, думки та почуття дитини здаються дорослому несерйозними, не вартими його уваги, а тому часто ігноруються; чесноти і недоліки, успіхи і невдачі дитини також не цікавлять таких батьків.
Якщо змістовно узагальнити характеристики психологічних шкал, що увійшли до шостого фактору, то можна виділити спільну для них особливість – всі вони, в тій чи іншій мірі, характеризують поблажливе і невимогливе батьківське ставлення до дитини, її інфантилізацію. Можна припустити, що такі особистісні настанови батьків визначатимуть специфічні особливості та результативний характер психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей.
Таким чином, змістовно узагальнюючи психологічні змінні, які увійшли до шостого фактору, визначаємо його як фактор «поблажливо-байдужої особистісної диспозиції».
Volume 22, Number 4, 2017
60
як атрибутивні характеристики «чоловічого» поведінкового патерну. Перейдемо до психологічної інтерпретації шкал, що визначили структуру даного фактору. З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «реактивна агресивність» (0,637), яка характеризує агресивне відношення до соціального оточення і виражене прагнення до домінування, а також свідчить про високий рівень психопатизації особистості;
– «маскулінність-фемінність» (0,628), яка характеризує протікання психічної діяльності переважно за чоловічим («маскулінним») типом; примат «чоловічого» поведінкового патерну в психосоціальній адаптації особистості;
– «спонтанна агресивність» (0,474), яка дозволяє виявити та оцінити психопатизацію інтротенсивного типу; свідчить про підвищений рівень психопатизації особистості, який створює передумови для імпульсивної поведінки.
Змістовне узагальнення психологічних шкал, що увійшли до сьомого фактору, дозволяє зробити заключення про агресивну його «природу», що проявляється у вираженому прагненні до домінування у формі як реактивної, так і ситуативної агресії. Як і в попередніх випадках, можна припустити, що такі особистісні настанови досліджуваних визначатимуть специфічні особливості та результативний характер процесу психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей. З урахуванням усіх узагальнень, зроблених вище, «маркуємо» сьомий фактор як фактор
«домінуючо-агресивної особистісної диспозиції».
Наступний, восьмий фактор, пояснюючи 4,4% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики батьків, які змістовно визначаються додатнім полюсом чотирьох психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його зміст через такі характеристики, як високий ступінь цілеспрямованості, незалежність, самостійність, демонстративність, егоцентризм, непостійність поглядів та проявів, відкритість для спілкування з людьми, екстравертованість. Перейдемо до психологічної інтерпретації шкал, що визначили структуру даного фактору.
З найбільшою факторною вагою у цей фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «параноїдальний тип» (0,622), яка характеризує високий ступінь цілеспрямованості, енергійності, незалежності, самостійності; при певних несприятливих життєвих обставинах проявляється дратівливість, гнівливість, авторитарність, байдужість до чужого горя, відсутність душевності в стосунках з людьми тощо;
– «істероїдний тип» (0,583) – психотип, характерним для якого є демонстративність, тобто прагнення бути постійно в центрі уваги, егоцентризм. До конструктивних характеристик даного психотипу належать завзятість та ініціативність, комунікабельність і цілеспрямованість, кмітливість та активність, яскраво виражені організаторські здібності, самостійність і готовність узяти на себе керівництво, енергійність;
– «нестійкий тип» (0,487) – психотип, який характеризується цілковитою непостійністю проявів, залежністю від інших та відсутністю вольового контролю у регуляції власної поведінки. Конструктивними характеристиками даного психотипу є товариськість, відвертість, доброзичливість, швидкість переключення у справах і спілкуванні;
– «гіпертимний тип» (0,485) – психотип, який характеризується постійно піднесеним настроєм, екстравертованістю, відкритістю для спілкування з людьми. Привабливими рисами характеру такого психотипу є: енергійність, оптимізм, щедрість, прагнення допомогти людям, ініціативність, життєрадісність, причому його настрій майже не залежить від того, що відбувається навколо. Відразливими рисами їх характеру є: поверховість, нездатність довго зосереджуватися на якійсь конкретній справі чи думці, постійна метушня, перестрибування з однієї справи на іншу, неорганізованість, легковажність, готовність до безоглядного ризику тощо.
Якщо змістовно узагальнити характеристики психологічних шкал, що увійшли до восьмого фактору, то можна виділити спільну для них особливість – всі вони в тій, чи іншій мірі, змістовно визначають особистісну орієнтацію на зовнішні аспекти дійсності (орієнтація на соціальні взаємини, сферу спілкування тощо). Передбачається, що така особистісна орієнтація батьків визначатиме специфічні особливості та результативний характер психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей.
Таким чином, з урахуванням узагальнень, зроблених в ході змістової інтерпретації особистісних показників, що увійшли до восьмого фактору, ми інтерпретуємо його як фактор «екстравертованої особистісної диспозиції».
Дев’ятий фактор, пояснюючи 4,4% дисперсії ознак, відображає особистісні характеристики батьків, які змістовно визначаються додатнім полюсом трьох психологічних шкал. Категоризація даного фактора дозволяє ідентифікувати його зміст через такі характеристики, як: високий ступінь замкнутості, відгородженості, фіксація інтересів на явищах свого внутрішнього світу, підвищена втомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії, дисциплінованість, любов до порядку, консервативність тощо. Отож перейдемо до психологічної інтерпретації шкал, що визначили структуру даного фактору. З найбільшою факторною вагою у дев’ятий фактор увійшли наступні психологічні шкали:
– «60нститут60р тип» (0,715), яка характеризує домінуючий характер таких особистісних рис: інтровертованість, замкнутість, відгородженість, низька емпатійність, серйозність, 60нститут 60рами60ь, небагатослівність, стійкість інтересів, постійність занять; нерідко безпристрасність, замкнутість, емоційна холодність;
