ISSN 2313-7525
In Practice of Leading Scientific Schools
2016 – 1 (13)https://fdotadotr.wordpress.com
45
ОСОБЛИВОСТІ
КОМУНІКАТИВНОЇ
ФУНКЦІЇ
МОВЛЕННЯ
МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ,
ЯКІ
РОЗВИВАЮТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО НОРМИ ТА ІЗ
ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ
Кордонець В.В., Мамічева О.В., Боброва Г.Ю.
Донбаський державний педагогічний Університет (м.Слов’янськ)
Article info У статті представлено результати емпіричного дослідження комунікативної функції особистості та її основних компонентів – індикативного та предикативного. Показано, що складність комунікативного акту полягає у його входженні у цілісну структуру акта цілісної діяльності, який містить фізичну, інтелектуальну, емоційну, несвідому та немовленнєву семантичну діяльність.
Ключові слова: особистість, норма, розвиток мовлення, рівні розвитку, комунікативний акт, комунікативна функція мовлення.
Received
12 Nevember 2015
Accepted 29 January 2016
FEATURES OF THE
COMMUNICATIVE FUNCTION OF SPEECH OF YOUNGER PUPILS, DEVELOPING STANDARDS AND IN ACCORDANCE WITH DELAY
Kordonets V., Mamicheva E., Bobrova G.
The results of the empiric investigation to the problem of speech development and its main functions, namely its poly-functionality, are considered in the article. By this expression we mean that speech development and speech activities are connected with the need of a personality for communication; they are greatly defined by the level of development of intellectual functions and the ability to define the ties between a word and a notion; the speech development of a personality greatly influences the level of development of phonematic perception and acquisition of the grammatical aspect of speech; speech as an integral psychological construct is considered as a wholesome situational field with corresponding subjective components and so on.
The communicative aspect of speech gains particular significance in the context of speech development of a personality. It is aimed at learning the influences of the social and psychological factors because the communicative act as a final unit of speech interaction appears to be the main component of speech communication. The complexity of the communicative act lies in the fact that it is included into the wholesome structure of the act of entire activity which in its turn comprises among others physical, intellectual, emotional, unconscious and non-verbal semiotic activities.
46
psychological development. We may consider as general peculiarities of the communicative function of speech characteristic of both categories – junior school children with psychological retardation and children with normal psychological development - the following ones: the least difficult moment in speech communication for children of both groups were the tasks to compose stories based on the thematic pictures. The characteristics of the indicative component of the communicative function of speech in both groups of children are on the whole higher than the similar evaluation characteristics of the predicative component. Everything mentioned above testifies to the fact that the function of the informational message is acquired better by both categories of children than the function of forming one’s personal utterance.
Key words: personality, norm, speech development, levels of development, communicative act, communicative function.
Copyright © 2015 All rights reserved.
Постановка проблеми. Складність проблеми розвитку мовлення та його основних функцій полягає у її поліфункціональності: розвиток мовлення та мовленнєвої діяльності пов’язані із потребою особистості у спілкуванні; вони багато у чому визначаються розвитком інтелектуальних функцій та вмінням встановлення зв’язків між словом та поняттям; мовленнєвий розвиток особистості впливає на рівень розвитку фонематичного сприйняття та оволодіння граматичною стороною мовлення; мовлення як інтегральний психічний конструкт розглядається як єдине ситуаційне ціле із відповідними предметними компонентами тощо.
Особливого значення у контексті розвитку мовлення особистості набуває його комунікативний аспект, спрямований на вивчення впливів соціального та психічного чинників, оскільки головною одиницею мовленнєвого спілкування виступає комунікативний акт як завершена частина мовленнєвої взаємодії. Складність комунікативного акту полягає у тому, що він входить у цілісну структуру акта цілісної діяльності, який містить фізичну, інтелектуальну, емоційну, несвідому та немовленнєву семантичну діяльність.
Мета статті. Експериментальне визначення особливостей комунікативної функції особистості та її основних компонентів – індикативного та предикативного.
Виклад основного матеріалу дослідження. У результаті проведеного теоретико-емпіричного дослідження особливостей комунікативної функції мовлення дітей молодшого шкільного віку, які розвиваються відповідно норми та із ЗПР було отримано розгорнуту картину комунікативної функції мовлення (КФМ), представлену в таблиці 1.
47
Більшість учнів з нормальним розвитком виявили I (98,3%) рівень комунікативної функції мовлення. II рівень розвитку комунікативної функції мовлення був виявлений у 1,7%, а низький рівень (III) комунікативної функції мовлення у цій групі не показав ніхто.
Таблиця 1
Розподіл досліджуваних за рівнями розвитку комунікативної функції мовлення
Досліджуван і
Загальна кількість
Розподіл досліджуваних за рівнями розвитку комунікативної функції мовлення (%)
I II III
Дiти із ЗПР 60 0 3,4 96,6
Дiти з НР 58 98,3 1,7 0
Примітка: ЗПР – затримка психічного розвитку; НР – нормальний розвиток
У ході проведення констатувального експерименту, спрямованого на вивчення особливостей розвитку комунікативної функції мовлення, було виявлено, що дані молодших школярів із затримкою психічного розвитку істотно відрізняються від їх однолітків із нормальним розвитком. Перевірка була проведена з використанням T-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, який показав, що середній бал досліджуваних із затримкою психічного розвитку (29,6) значно різниться із середнім значенням учнів із НР (з,19). Ці відмінності статистично достовірні (p <0,001) на низькому рівні значущості t критич. (3,37) <t практич. (4,79).
Представлені різними групами досліджуваних рівні розвитку
комунікативної функції мовлення свідчать про несформованість основних її компонентів (індикативного і предикативного) у більшості молодших школярів із затримкою психічного розвитку. Аналіз виконання ними експериментальних завдань дозволив встановити досить чітку картину розвитку у них основних компонентів комунікативної функції мовлення. Тому подальша робота була спрямована на емпіричне дослідження цих компонентів, що дозволить більш чітко диференціювати комунікативну функцію мовлення як психологічну категорію.
48
%
Рис.1. Розвиток індикативного компоненту комунікативної функції мовлення у молодших учнів із затримкою психічного розвитку та нормальним
розвитком
Результати проведеного дослідження дозволили встановити, що за показниками індикативного компоненту молодші учні із затримкою психічного розвитку мають значні відставання від своїх однолітків із нормальним розвитком (див. таблицю 2). Зокрема, жодна дитина із ЗПР не вийшла за вказаним компонентом КФМ на рівень вікової норми, а 95,98% цих учнів виявили його низький (III) рівень.
I рівень розвитку індикативного показника комунікативної функції мовлення серед учнів із затримкою психічного розвитку не виявив ніхто, проте для дітей із нормальним розвитком він виявився найбільш характерним (96,6%). Вказівна розповідь складалася усіма учнями цієї категорії самостійно. Труднощів з визначенням сенсу мовного висловлювання у молодших школярів з НР не виникало, ані при роботі з серією сюжетних картинок, ні при описі за пам'яттю. 94,9% цих учнів продемонстрували вміння безпомилково визначати, називати об'єктів, зображені на картинках, роз'яснювати їх якості, ознаки та властивості.
При складанні розповіді-опису образу іграшки, яка знаходиться в пам'яті дитини, учні розкривали її особливості так, що співрозмовник досить чітко міг уявити описуваний об'єкт. Вказуючи на зображені об'єкти, 94,8% школярів із нормальним розвитком безпомилково висловлювали причинно-наслідкові зв'язки, аргументували їх. При передачі смислового навантаження висловлювання мова цих дітей містила всі основні смислові одиниці у правильній послідовності. Труднощів у перемиканні не виникало. Опис улюбленої іграшки, складений цими учнями, було побудовано логічно й чітко. Використання сполучних ланок надавало розповіді плавність, дозволяючи простежувати причинно-наслідкові зв'язки. Лексичне оформлення у більшості учнів із нормальним розвитком характеризувалося значним активним
0 20 40 60 80 100
I II III
ЗПР
49
словниковим запасом, адекватним використанням вербальних засобів. Індикативні висловлювання у всіх учнів із НР були оформлені граматично правильно з використанням складних і різноманітних конструкцій.
Таблиця 2 Розподіл за рівнями розвитку показників індикативного компоненту комунікативної функції мовлення у досліджуваних молодшого шкільного
віку із затримкою психічного розвитку та нормальним розвитком
Показники Розподіл учнів за рівнями (%)
Дiти із ЗПР Дiти з НР
I II III I II III
Адекватність (правильність)
позначення або
вказівки
0 1,7 98,3 94,3 3,4 1,7
Логіко-смислова
зв'язність мовного
висловлювання
0 3,4 96,6 94,8 5,2 0
Лексичне оформлення висловлювання
0 5 95 98,3 1,7 0
Граматичне оформлення висловлювання
0 6,6 93,4 100 0 0
Самостійність висловлювання
0 3,4 96,6 100 0 0
Середнє значення 0 4,02 95,98 97,6 1,06 0,22
Учні, які показали середній (II) рівень, при виконанні завдань виявляли активність і зацікавленість. У відповідях 1,7% учнів із ЗПР і 3,4% учнів із нормальним розвитком давали самостійні, адекватні вказівки на об'єкт, при цьому, не роз'яснюючи їх властивостей та функції. При наданні стимулюючої допомоги діти з нормальним розвитком намагалися охарактеризувати їх, на відміну від дітей із ЗПР, які, як і раніше, відмовлялися від уточнення. Лише при використанні допоміжних питань вони давали однозначну відповідь.
50
граматично правильним оформленням, а у дітей із затримкою психічного розвитку в основному одноманітною побудовою мовних інструкцій. Лексичне оформлення у дітей із ЗПР характеризувалося тривалим пошуком слів з актуалізацією непродуктивної лексики. Не рідкісними були поодинокі близькі словесні заміни. У деяких випадках у цих учнів простежувалося спотворення звукової структури і виражена бідність словника. В учнів із нормальним розвитком недоліки лексичного оформлення обмежувалися спотворенням звукової структури слова, рідше - поодинокими близькими вербальними замінами.
Слід зазначити, що під час виконання завдання, пов'язаного із зазначенням та описом об'єкту, що знаходиться в пам'яті дитини («Розповідь про улюблену іграшку») дітям із затримкою психічного розвитку складніше давалося завдання із серією сюжетних картинок. Учні із нормальним розвитком таких труднощів не відчували.
У процесі дослідження діти із затримкою психічного розвитку (96,6%), що показали III рівень, не тільки не змогли правильно позначити предмет, визначити його властивості і функції, але й показали вкрай бідний словниковий запас, нездатність адекватно використовувати вербальні засоби, правильно визначати причинно-наслідкові відносини. Ці учні відчували труднощі у побудові граматично правильного висловлювання, вони допускали численні аграматизми.
У результаті проведеного дослідження предикативного компонента у комунікативної функції мовлення молодших школярів також були виявлені особливості його прояву у дітей із нормальним розвитком та затримкою психічного розвитку (див. рис.2)
%
Рис.2. Розвиток предикативного компоненту комунікативної функції мовлення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку та
нормальним розвитком
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
I II III
51
Дослідження дозволило встановити, що за показниками
предикативного компоненту молодші школярі із затримкою психічного розвитку мають значні відставання від своїх однолітків із НР (див. таблицю 3). Зокрема, жодна дитина із ЗПР не вийшла з цього компоненту на рівень вікової норми (I), а 96,6% цих учнів виявили низький (III) рівень.
Таблиця 3
Розподіл за рівнями розвитку показників предикативного компоненту комунікативної функції мовлення у досліджуваних молодшого шкільного
віку із затримкою психічного розвитку та нормальним розвитком
Показники Розподіл учнів за рівнями (%)
Дiти із ЗПР Дiти з НР
I ІІ ІІІ І ІІ ІІІ
Логіко-смислова
зв'язність мовного
висловлювання
0
3,4 96,6
94,8 5,2
0
Лексичне оформлення
висловлювання
0 3,4 96,6 98,3 1,7 0
Граматичне оформлення висловлювання
0 6,6 93,4 100 0 0
Самостійність висловлювання
0 6,6 93,4 96,6 3,4 0
Емоційне ставлення
висловлювання
0 5 95 98,3 1,7 0
Середнє значення 0 5 95 2,4 2,4 0
52
практичного досвіду містили послідовні характеристики предметів,
відрізнялися аргументованістю і чіткістю. Більшість цих учнів
продемонстрували багатий запас лексичних засобів, адекватне використання їх у процесі спілкування. Всі розповіді, складені учнями, що вийшли на I рівень за предикативним компонентом КФМ, були емоційно яскраво пофарбовані.
Значні відмінності були виявлені у розвитку предикативного компоненту комунікативної функції мовлення школярів із затримкою психічного розвитку та нормальним розвитком, що показали середній (II) рівень: зовнішня мова дітей двох досліджуваних категорій на цьому рівні відрізнялася фрагментарністю, перерахуванням подій без узагальнюючої сюжетної лінії, пропуском окремих смислових ланок тощо. У розповідях дітей із ЗПР часто були пропущені сполучні ланки, вони тривалий час витрачали на пошук слів, необхідних для власного висловлювання, часто спостерігалися неодноразові необгрунтовані повтори слів.
Граматичне оформлення мовного висловлювання досліджуваних із ЗПР (6,6%), значно меншою мірою, ніж у однолітків, із нормальним розвитком (100%) характеризувався правильністю. Крім того, в учнів із затримкою
психічного розвитку конструкції відрізнялися одноманітністю,
перерахуванням однорідних присудків.
Розповіді у деяких учнів із НР, на відміну від учнів із затримкою психічного розвитку, мали яскраве емоційне забарвлення. Учні із ЗПР емоційно яскраво фарбували тільки ті розповіді, які торкалися теми, близької до їх хвилювань.
53
Висновки. Таким чином, у процесі дослідження комунікативної функції мовлення нами були виявлені деякі особливості прояву індикативного і предикативного компонентів комунікативної функції мовлення у дітей із нормальним розвитком та затримкою психічного розвитку: розвиток індикативного (вказівного) і предикативного компонентів комунікативної функції мовлення значно відстають від норми за всіма показниками; найбільш порушеними серед відстаючих від норми показників вказаного компоненту є адекватність (правильність) позначення або вказівки; виконання завдання, пов'язаного із зазначенням та описом об'єкту, що знаходиться в пам'яті дитини («Розповідь про улюблену іграшку»), учням із затримкою психічного розвитку давалося важче, ніж учням із нормальним розвитком, у яких це завдання викликало пожвавлення і помітний інтерес; при складанні власного
висловлювання, що передає особистісну (суб'єктивну) інформацію
(предикативний компонент) молодші учні із затримкою психічного розвитку допускали суттєві і множинні помилки у його логіко-смисловому оформленні, що утруднювало донесення власної думки до співрозмовника в адекватній для цього мовній формі
До загальних особливостей комунікативної функції мовлення, що характерні як для молодших школярів із затримкою психічного розвитку, так і з нормальним розвитком, можна віднести наступні: найменші труднощі мовної комунікації для обох груп дітей виявилися при складанні розповіді з опорою на сюжетні картинки. Незважаючи на різницю у рівнях комунікативної функції мовлення, показану дітьми обох груп, найменше число помилкових суджень (в порівнянні з іншими видами оповідань) було саме тут; характеристики індикативного компоненту комунікативної функції мовлення в обох групах учнів в цілому вище, аніж аналогічні характеристики оцінки предикативного компоненту. Це свідчить про те, що функція вказівки, інформаційного повідомлення, позначення чогось у дітей більш обох категорій засвоєна, аніж функція складання особистісного висловлювання.
Література
1. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика / А.М. Богуш –
Запоріжжя: Просвіта, 2000.- 216 с.
2. Засєкіна Л. В. Вступ до психолінгвістики / Засєкіна Л. В., Засєкін С.В. -Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2002. – 168 с.
3. Формановская Н. Речевой етикет и культура общения /Н. Формановская. – М.: Высшая школа, 1989. – 159 с.
References
1. Bogush A.M. Doshkilna lingvodidaktika: teoria I praktika [Preschool linguodidactics :
Theory and Practice], 2000. – 216 р.
54 3. Formanovskaia N. Recshevoy etiket I kultura obschenia [Speech etiquette and culture of communication], 1989. – 159 р.
Кордонець В.В., Мамичева Е.В., Боброва А.Ю. Особенности коммуникативной функции речи младших школьников, которые развиваются в соответствии с нормой и с задержкой психического развития В статье представлены результаты эмпирического исследования коммуникативной функции личности и ее основных компонентов -
индикативного и предикативного. Показано, что сложность
коммуникативного акта заключается в его вхождении в целостную структуру акта целостной деятельности, содержащий физическую, интеллектуальную, эмоциональную, бессознательную и неречевую семиотическую деятельность.
Ключевые слова: личность, норма, развитие речи, уровни развития, коммуникативный акт, коммуникативная функция речи.
Regular link:
Кордонець В.В., Мамічева О.В., Боброва Г.Ю. Особливості комунікативної функції мовлення молодших школярів, які розвиваються відповідно до норми та із затримкою психічного розвитку // ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ И ПРИКЛАДНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ПРАКТИКАХ ВЕДУЩИХ НАУЧНЫХ ШКОЛ. – 2016. – № 1(13); URL: fund-issled-intern.esrae.ru/15-242
