а
д
МІ
н
ІСТ
ра
Ти
Вне пра
Во
І проце
С
. – № 2 (2). – 2012
Класифікаційні методи і процеду-ри широко застосовуються в науко-вих дослідженнях для вирішення різ-номанітних пізнавальних завдань. Коректно проведена класифікація, як показує історія науки, одночасно під-сумовує попередні здобутки відповід-ної галузі пізнання і відкриває нову сторінку її розвитку.Така класифіка-ція має велику евристичну силу, до-зволяючи передбачити існування не-відомих раніше об'єктів або розкрити нові зв'язки і залежності між уже відо-мими об'єктами. Досить згадати, на-приклад, класифікацію хімічних еле-ментів, здійснену Д. І. Менделєєвим на основі відкритого ним періодично-го закону. вона не тільки дозволила передбачити існування і властивості хімічних елементів, а й послужила підставою для подальших досліджень, які поглибили наші уявлення про їх природу [1, с. 257].
У класифікації, таким чином, чітко проявляється діалектичний характер на -укового пошуку: а) процес отримання нового знання в певній мірі детерміну -ється вже наявним знанням, б) нове зна -ння не зводиться до старого як більш глибоке, більш організоване, більш впо -рядковане, більш структуроване тощо.
Сферою класифікаційних процедур є об'єкти всіх наукових дисциплін, а також і сама система наук у цілому. З цього приводу привертає увагу оцін -ка значення класифі-кацій, яку висло -вив німецький філософ-логік Христоф фон Зігварт (Christoph von Sigwart). За його словами, класифікація всієї су -купності того, що містить всесвіт, була би вершиною знання, останнім і під -сумковим результатом емпіричних до -сліджень [2, с. 273].
Можна, звичайно, погодитися з та -кою висо-кою оцін-кою значущості класифікаційної процедури, хоча на -віть у досяжному майбутньому на -вряд чи можна розраховувати на на -ближення до такої всеохоплюючої класифікації. Поки ж, повторимо, класифікація є ефективним засобом щодо вирішення широкого кола пізна -вальних завдань. І зовсім не випадко -во спостерігається обмін класифіка
-ційними прийомами між різними сфе
-рами знань, все більш широко впрова -джуються у практику класифікації різні методи логіки і математики.
Аналіз поглядів на сутність катего -рії "класифікація" показує, що значних розходжень щодо його розуміння се -УДК: 346.5:339.9
Вовчук Марина Миколаївна, помічник судді Васильківського міськрайонного суду Київської області
МЕТоДи І ПРоЦЕДУРи КлАСиФІКАЦІї
АДМІнІСТРАТивниХ ПРАвоПоРУШЕнь
Проаналізовано систему методів і процедур класифікації адміністративних право-порушень. Зроблено узагальнення про їхній зміст і сутність.
http://law
.univ
.kiev
.ua/images/stories/app/2012-2.pdf
ред фахівців різних наукових галузей, як правило, немає.
Так, фінансово-економічний слов -ник визначає класифікацію як розподіл об'єктів, понять, назв за класами, група -ми, розряда-ми, за яким до однієї групи відносять об'єкти, що мають певні спільні ознаки [3]; економічна енцикло -педія – як розподіл об'єктів, понять, назв за класами, групами, розрядами, за якого в одну групу потрапляють об'єкти, що мають певні загальні ознаки. На -приклад, класифікація товарів (спожив -чі товари довготермінового і поточного користування, продовольчі і промисло -ві тощо), класифікація податків (прямі, непрямі) [4]; філософський енциклопе -дичний словник – як багатоступеневий, послідовний поділ обсягу поняття з ме -тою систематизації, поглиблення і отримання нових знань щодо членів по -ділу. Результатом класифікації є систе -ма співвпорядкованих понять: подільне поняття є родом, а нові поняття (члени поділу) є видами цього роду, видами ви -дів і таке інше. Розрізняють штучну і природну класифікації [5, с. 283]; у юридичному енциклопедичному слов -нику під класифікацією розуміється система субпідрядних понять (класів об'єктів) тієї або іншої галузі знань чи діяльності людини, що використовуєть -ся як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями чи класами об'єк-тів. Далі зазначається, що наукова класи -фікація виражає систему законів, влас -тивих відповідній галузі дійсності. У сфері юриспруденції найвідомішими є класифікації галузей законодавства і права, законів та інших нормативних ак -тів, органів державної влади, галузей юридичної науки тощо [6, с. 115]; сучас
-на правова енциклопедія щодо класифі -кації договорів у цивільному праві зазна -чає, що нею є поділ договорів на види за різноманітними підставами [7, с. 150].
Звідси випливає, що класифікація ад -міністративних правопорушень – це їх поділ на групи (категорії) в залежності від того чи іншого критерію [8, с. 213]. Метою такого поділу є їх систематизація і отримання нових знань щодо власти -востей: а) конкретних правопорушень, б) споріднених груп правопорушень. Класифікації передують виходу науко -вих досліджень на рівень систематики або таксономії, створюють умови для кодифікації нормативних актів.
На значення класифікацій у сфері юриспруденції звертали увагу юристи минулого. Так, ще у ХІХ ст. російський вчений М. С. Таганцев підкреслював не-обхідність детермінації правопорушень за ознакою караності [9, с. 274]. Іноземні дослідники С. Мен, Г. де Трада, М. Ве -бер вбачали у класифікаціях важливий інструмент раціоналізації, спеціалізації та еволюції права [10, с. 112].
ад
МІ
н
ІСТ
ра
Ти
Вне
дел
ІКТ
не
пра
Во
основою для підвищення ефективності правозастосовчої практики органів ви -конавчої влади та їх посадових осіб.
Величезне розмаїття і значне поши -рення адміністративних правопору -шень обумовлюють важливість їх нау -кової класифікації і, на її підґрунті, здійснення наукового пошуку щодо їх властивостей.
Водночас необхідно зауважити, що дослідницькі зусилля у цій сфері не за -довольняють соціальні потреби, не про -понують бездоганних висновків щодо ефективних критеріїв структуризації ад -міністративних деліктів і побудови сис -темних підходів у боротьбі з ними. Для порівняння зауважимо, що у криміналь -ному праві при класифікації злочинів у першу чергу враховується ступінь сус -пільної небезпеки діянь як вихідна, ма -теріальна ознака злочину. У криміналь -но-виконавчому праві вихідна ознака класифікації злочинів, як правило, похо -дить від класифікації злочинців і звичай -но здійснюється залеж-но від особливос -тей організації виконання покарання і виправлення засуджених. Залежність цього на практиці виявляється у тому, що за вчинення винним тих або інших злочинів йому призначається судом, від -повідно до конкретних відповідних норм кримінального закону, відбування покарання у відповідному виді виправ -ної установи. У криміналістиці класифі -кація злочинів залежить, головним чи -ном, від особливостей тактики і методи -ки розслідування злочинів і дея-ких ін -ших специфічних ознак. У кримінально-процесуальному праві класифікація зло -чинів залежить у першу чергу від таких ознак, як підслідність і підсудність.
-http://law
.univ
.kiev
.ua/images/stories/app/2012-2.pdf
лективних сільськогосподарських під -приємств, інших державних і громад -ських чи селян-ських (фермер-ських) господарств порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринар -но-санітарних вимог й інше) (гл. 9 КУпАП); 6) адміністративні правопо -рушення на транспорті, в галузі шля -хового господарства і зв'язку (пору -шення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному тран -спорті; порушення правил безпеки по -льотів; пошкодження таксофонів і інше (гл. 10 КУпАП); 7) адміністратив -ні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства і благоустрою (порушен -ня правил користуван-ня жилими бу
-динками і жилими приміщеннями; по
-рушення правил благоустрою терито -рій міст та інших населених пунктів і інше) (гл. 11 КУпАП); 8) адміністра -тивні правопорушення в галузі торгів -лі, громадського харчування, сфері по -слуг, у галузі фінансів і підприємниць -кій діяльності (порушення правил тор -гівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфер послуг, громадянами, які займа -ються підприємницькою діяльністю; дрібна спекуляція; торгівля з рук у не -встановлених місцях і інше) (гл. 12 КУпАП); 9) адміністративні правопо -рушення в галузі стандартизації, якос -ті продукції, метрології та сертифіка -ції (випуск і реалізація продук-ції, що не відповідає вимогам стандартів; по -рушення встановленого порядку вида -чі сертифіката відповідності і інше) (гл. 13 КУпАП); 10) адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (дрібне хуліганство; доведен
ад
МІ
н
ІСТ
ра
Ти
Вне
дел
ІКТ
не
пра
Во
проведенням виборів, референдуму та інше) (гл. 15-А КУпАП).
Дана класифікація видів адміні -стративних правопорушень, на думку деяких фахівців, дозволяє посадовим особам і громадянам більш чітко й предметно орієнтуватися у всьому різ -номанітті правових заборон та обов'язків у сфері публічного адміні -стрування, порушення або невиконан -ня яких тягне адміністративну відпо -відальність [18], і на цій основі забез -печити подальше поліпшення роботи з охорони правопорядку і посилення боротьби з адміністративними право -порушеннями [19]. Інші пропонують подальше удосконалення класифікації адміністративних деліктів, спираю -чись на дослідницькі результати.
Саме пропозиції, спрямовані на по -дальше удосконалення класифікації
адміністративних правопорушень,
становлять підстави для пошукових класифікацій складів адміністратив -них правопорушень.
Так, О. Ф. Фрицький пропонує в основу класифікації покласти пред -метну ознаку відносин, що охороня -ються адміністративним законодав -ством. На думку І. О. Склярова, озна -ками класифікації адміністративних правопорушень одночасно можуть бути родовий об'єкт посягання і сфера державного управління, де вони вчи -няються. М. С. Студенікіна вважає до -цільною класифікацію лише на підста -ві поділу складів правопорушень на матеріальні та формальні [20, с. 71– 78], Д. М. Бахрах – на підставі поділу складів на загальні, родові, конкретні,
основні, кваліфіковані, казуїстичні та узагальнені [21, с. 21].
На думку Л. Л. Попова, через вели -чезну розмаїтість і значну пошире -ність адміністративних правопору -шень єдиного критерію їх класифікації не існує. Ним виступає комплексний критерій, що поєднує сукупність ознак, які характеризуються єдністю правового регулювання, відносною стійкістю і повторюваністю правопо -рушень [22, с. 129]. Інші прихильники цієї позиції визначають комплексний критерій класифікації адміністратив -них правопорушень як системне поєд -нання а) родового об'єкта посягання (наприклад, суспільний порядок, поря -док управління) і б) галузеву спрямо -ваність делікту, тобто конкретну га -лузь державного адміністрування (на -приклад, промисловість, сільське гос -подарство, транспорт і т.д.).
Принципово нову позицію у цьому питанні займає В. К. Колпаков. Він доводить, що підстави класифікації необхідно відшукувати у критеріях, за якими діяння визнається адміні -стративним проступком [23, с. 12]. Такі критерії необхідно розцінювати як одну з ефективних гарантій реалі -зації конституційних норм щодо прав
людини і взаємовідносин громадяни
-на та держави у сфері адміністратив -но-деліктного права.
-http://law
.univ
.kiev
.ua/images/stories/app/2012-2.pdf
тересів; в) відсутність у діянні такої ознаки як порушення фактично існую -чих договірних зобов'язань.
Стосовно адміністративної відпові -дальності юридичної особи, одним із критеріїв повинна стати неможливість притягнення до відповідальності фі -зичної особи при наявності складу правопорушення.
Наявність у діянні суспільної не -безпеки та її ступінь як критерій ви -знання діяння адміністративним пра -вопорушенням використовується і нині. Так, стаття 9 КУпАП встанов -лює, що адміністративна відповідаль -ність настає, якщо порушення не тяг -нуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. До -слідження зазначеного критерію, на нашу думку, мають бути спрямовані на встановлення співвідношення сус -пільної небезпеки і публічних інтере -сів як гносеологічних соціально-пра -вових категорій.
Наступний критерій — порушення діяннями особи публічних інтересів. Ми вважаємо, що визнавати адміні
-стративним правопорушенням і вклю
-чати до КУпАП необхідно лише такі діяння, які порушують саме публічні інтереси. Порушення інтересів су б'єк-тів правовідносин без ознаки їх пу -блічності не повинні вважатися діян -нями, що тягнуть адміністративну від -повідальність. Як правило, це інтереси недержавних підприємств, об'єднань, установ, інших колективних суб'єктів. Такі інтереси повинні захищатися на -самперед їх носіями з допомогою ор -ганізаційних заходів.
Важливим, на нашу думку, є третій критерій – відсутність у діянні такої ознаки, як порушення фактично існу -ючих договірних зобов'язань. Так, осо -ба, яка на законних підставах отримала право на користування транспортним засобом (припустимо, придбала кви -ток на літак), фактично вступила у до -говірні відносини з відповідним пере -візником і прийняла на себе зобов'я-зання дотримуватися встановлених правил. Недотримання таких правил є порушенням договірних зобов'язань і відповідальність у таких випадках має бути цивільно-правовою, якщо не по -рушені публічні інтереси.
Урахування наведених теоретичних позицій дозволяє по-новому висвітли -ти офіційну класифікацію проступків, зафіксовану у КУпАП.
По-перше, це стосується Особливої частини КУпАП. Вона побудована аж ніяк не за родовим об'єктом посягання і має багато недоліків. Наприклад, Г. В. Корчевний, критикуючи структу -ру розділу 6 КУпАП, обґ-рунтовує не -обхідність виділення в Кодексі окре -мої глави про адміністративну відпо -відальність за порушення прав інте -лектуальної власності [24]. У своєму дисертаційному дослідженні К. Л. Бу -гайчук вказує на такого роду недоліки гл. 14 КУпАП. Він вважає, що дана глава містить не один, а два родових об'єкта посягання: 1) громадський по -рядок і 2) громадську безпеку [25].
ад
МІ
н
ІСТ
ра
Ти
Вне
дел
ІКТ
не
пра
Во
вид відповідальності, характер засто -сованих санкцій, то можна розрізняти кримінальні злочини, адміністративні проступки, дисциплінарні і цивільно-правові правопорушення. Наявність такої класифікації пов'язана з тим, що екологічне право як самостійна галузь права не містить усього комплексу правових санкцій, які застосовуються до суб'єктів екологічних правопору -шень. Тому для боротьби з цими пра -вопорушеннями воно використовує ті санкції, які містяться в інших галузях сучасного права, зокрема у криміналь -ному, цивіль-ному, адміністратив-ному, трудовому та інших. Проте для засто -сування зазначених санкцій необхідно, щоб порушення екологічного законо -давства одночасно виступало і як по -рушення правових норм відповідних галузей права. Перелік екологічних правопорушень досить широкий. В узагальненій формі екологічні право -порушення сформульовані і закріплені в ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середови -ща". Але цей перелік не вичерпує усієї різноманітності екологічних правопо -рушень, які трапляються на практиці або потенційно можливі. Кожен вид екологічних правопорушень характери -зується притаманними йому специфіч -ними ознаками і властивостями. Так, з урахуванням суб'єктного складу можна виокремити три види екологічних пра -вопорушень: 1) вчинені власниками природних ресурсів; 2) вчинені приро -докористувачами; 3) вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.
Окреме місце належить екологічним правопорушенням, пов'язаним, напри
-клад, з порушенням суб'єктивних прав власників природних ресурсів (права володіння, права користування і права розпорядження) та із завданням шкоди, збитків самим об'єктам права власнос
-ті. Найпоширенішим правопорушен
-ням першого різновиду є незаконні уго -ди з природними ресурсами, а також самовільне їх використання. Серед дру -гого різновиду екологічних правопору -шень перше місце як критерій має по -сісти стан об'єкта природи (його зни -щення, псування, погіршення).
Класифікувати екологічні право -порушення можна за об'єктом пося -гання на земельні, водні, гірничі, лі -сові та ін. Така класифікація характе -ризується практичною спрямованістю і може слугувати вдосконаленню на
-прямків правової охорони навколиш
-нього середовища.
http://law
.univ
.kiev
.ua/images/stories/app/2012-2.pdf
правил передачі у власність, надання в користування природних об'єктів, по-в'я заних з можливим заподіянням шко -ди довкіллю (наприклад, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які запобігають за -брудненню і засміченню вод); 4) безді -яльність, невиконання правил (скажі -мо, невиконання правил охорони надр); 5) використання природних ресурсів з корисливих мотивів (незаконне збиран -ня дикорослих рослин тощо).
По-третє, значний інтерес викликає аналіз глав 8 (правопорушення в про -мисловості, будівництві та у сфері ви -користання паливно-енергетичних ре -сурсів); 9 (правопорушення в сільсько -му господарстві, порушення ветеринар -но-санітарних правил); 10 (правопору -шення на транспорті, в галузі дорож -нього господарства і зв'язку) КУпАП.
Адміністративні правопорушення на транспорті за кількістю протиправ -них проявів є найбільш розповсюдже -ними серед всіх інших адміністратив -них правопорушень. Тільки за пору -шення правил дорожнього руху щоріч -но в Україні притягається до відпові -дальності близько 9 млн осіб. Особли -вістю застосування інституту адміні -стративної відповідальності в тран -спортній сфері є те, що диспозиції ба -гатьох правових норм, як і в кримі -нальному праві, є бланкетними, тому при їх застосуванні необхідно зверта -тися до різних положень та джерел технічного характеру, до змісту окре -мих технічних норм, які встановлю -ють правила експлуатації та користу -вання тими чи іншими видами тран -спорту. Зауважимо також, що у цій
сфері діють і змішані, так звані техні -ко-юридичні норми. На наш погляд, використання цих обставин як крите -ріїв класифікації має практичне і тео -ретичне значення.
ад
МІ
н
ІСТ
ра
Ти
Вне
дел
ІКТ
не
пра
Во
Залежно від ступеня суспільної не -безпеки адміністративного правопору -шення можна виділити: а) адміністра -тивні правопорушення підвищеного ступеня суспільної небезпеки – це пра -вопорушення, за які передбачено адмі -ністративне стягнення у вигляді адмі -ністративного арешту; б) адміністра -тивні правопорушення із середнім сту -пенем суспільної небезпеки – це пра -вопорушення, за які передбачено всі інші адміністративні стягнення, крім попередження та адміністративного арешту; в) адміністративні правопору -шення з незначним ступенем суспіль -ної небезпеки – це правопорушення, за які передбачено адміністративне стяг -нення у вигляді попередження.
Таким чином, класифікація адміні -стративних правопорушень являє со -бою наукову проблему, розв'язання якої дасть можливість дійти оновлено -го розуміння адміністративно-го право -порушення, запровадження науково обґрунтованих засад для їх кодифіка -ції, вироблення пропозицій щодо ефективних заходів боротьби з ними.
Список використаних джерел:
1. Беленький М. Д. Менделеев. Жизнь за
-мечательных людей / М. Д. Беленький. – М. : Молодая гвардия, 2010. – 480 с.
2. Зигварт Х. Логика. Т. 2. Вып. 2. Учение о методе / Х. Зигварт. – СПб. : Майер, 1909. – 368 с.
3. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – К. : Знання, 2007. – 1072 с.
4. Економічна енциклопедія : у 3 тт.
/ Б. Д. Гаврилишин (гол. ред. ). Т. 2 : К. : Видав
-ничий центр "Академія", 2001 – 848 с.
5. Філософський енциклопедичний слов
-ник : довідкове видання / В. І. Шинкарук (гол. редколегії). – К. : Абрис, 2002. – 744 с.
6. Класифікація // Юридична енциклопедія :
в 6 тт. – К. : Видавництво "Українська енцикло
-педія" імені М. П. Бажана, 2001. – Т. 3. – 792 с. 7. Сучасна правова енциклопедія / О. В. Зай-чук, О. Л. Копиленко, Н. М. Оніщенко [та ін.]; за заг. ред. О. В. Зайчука. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
8. Колпаков В. К. Адміністративно-делік
-тний правовий феномен / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
9. Таганцев Н. С. Русское уголовное право : в 2 тт. / РАН, Институт государства и права. Т. 1. / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – 380 с.
10. Кабрияк Р. Кодификации / пер. с фр. Л. В. Головко / Р. Кабрияк. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
11. Адміністративне право України. Ака
-дем. курс [підруч. : у 2 тт.] Т. 1. Заг. частина / ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). – К. : Юридична думка, 2004. – 584 c.
12. Зінченко І. Л. Система принципів кримі
-нального процесу та проблема їх класифікації: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец.
12.00.09 "Кримінальний процес та криміналіс
-тика; судова експертиза; оперативно-розшуко
-ва діяльність" / І. Л. Зінченко. – Х., 2010. – 20 с. 13. Кириченко С. А. Сутність і класифікація
доказів та їх джерел у кримінальному судочин
-стві : генезис і можливості вдосконалення : авто
-реф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" / С. А. Кириченко. – Запоріжжя, 2009. – 20 с.
14. Короленко М. П. Проблеми кваліфікації і класифікації злочинів за ступенем їх тяжкості / М. П. Короленко. – К. : Науковий світ, 2000. – 11 с.
15. Марін О. К. Класифікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О. К. Ма-рін. – К. : Атіка, 2003. – 224 с.
16. Федоров І. О. Кодифікація адміністра
-тивно-деліктного законодавства України : мо
-нографія / І. О. Федоров. – Запоріжжя : "ВПО Запоріжжя", 2006. – 144 с.
17. Кодекс України про адміністративні
правопорушення [Електоронний ресурс]. – Ре
-жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/80731-10.
18. Грянка Г. В. Адміністративно-процесу
-альний примус (за Кодексом України про адмі
-ністративні правопорушення) : автореф. дис. …
-http://law
.univ
.kiev
.ua/images/stories/app/2012-2.pdf
ління; адміністративне право і процес; фінан
-сове право; інформаційне право" / Г. В. Грянка. – К., 2010. – 18 с.
19. Волох О. К. Попередження адміністра
-тивних деліктів органами внутрішніх справ : ав
-тореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 "Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / О. К. Волох. – Дніпропетровськ, 2009. – 19 с.
20. Студеникина М. С. Состав администра
-тивного проступка / М. С. Студеникина // Уче-ные записки ВНИИСЗ. – 1968. – №15. – 134 с.
21. Бахрах Д. Н. Состав административного проступка / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд-во Свердл. ун-та, 1987. – 49 с.
22. Попов Л. Л. Административное право и
административная деятельность органов вну
-тренних дел / Л. Л. Попов. – М. : Академия МВД СССР, 1990. – 429 с.
23. Колпаков В. К. Становлення і розвиток
законодавства про адміністративну відпові
-дальність / В. К. Колпаков // Науковий вісник Київського нац. ун-т. внутр. справ : науково-теоретичний журнал. – 2010. – № 2. – С. 8–16.
24. Корчевний Г. В. Адміністративна відпо
-відальність за порушення авторських та суміж
-них прав : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Корчевний Геннадій Валерійович. – Одеса, 2002. – 178 с.
25. Бугайчук К. Л. Адміністративні про
-ступки : сутність та організаційно-правові за
-ходи їх профілактики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бугайчук Костянтин Леонідович. – Х., 2002. – 243 с.
вовчук М. М. Методы и процедуры классификации административных право-нарушенний.
Проанализировано систему методов и процедур классификации административных правона-рушенний. Обобщено их содержание и сущность.
Ключевые слова: метод, классификация, административное правонарушение.
Vovchyk M. Methods and Procedures of the classification of the administrative offense. The author analyzes the system of methods and procedures of administrative offense classification and makes an overview of their content and nature.
Keywords: method, procedure, classification administrative offense.
