УДК 338.244.47+35.071 doi: 10.12958/1817-3772-2019-3(57)-30-36
А. О. Двігун, доктор економічних наук, ORCID 0000-0002-0168-8682, e-mail: [email protected], Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, м. Київ
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ
:
УПРОВАДЖЕННЯ
НОВОЇ
СИСТЕМИ
АДМІНІСТРАТИВНО
-
ТЕРИТОРІАЛЬНОГО
УСТРОЮ
Постановкапроблеми.Післяп’ятироківактив -ного впровадження реформи децентралізації, її справедливовважаютьоднієюзнайуспішнішихре -форм вУкраїні. Завдяки створеннюнової системи розподілувладних повноваженьміжцентральними та місцевими органами влади в Україні сьогодні фактично формується нова система відносин між різнимигілкамивладитановийбалансстримувань іпротиваг.
Упорядкування адміністративно-територіаль -ного устрою й удосконалення системи організації влади – важливізавданнякомплексноїреформиде -централізації.
Реформа децентралізації створила підґрунтя для укорінення кардинальних інституційних пере -творень, підвищенняякостіжиттягромадянімаєве -лике значення для продовження секторальних ре -форм. Зміна системи управління територіями, де- централізація у сферах медицини, освіти, надання послугдемонструютьзначнітемпийголовне – реа -льніпозитивнізрушення.
Децентралізація формує зв’язки нової якості між регіонами внаслідок вбудовування в систему адміністративно-територіального устрою нових одиниць – об’єднаних територіальних громад, що по-новомувизначаютькоординаціютапідпорядко -ваність суб’єктів адміністративного устрою. Ре- форма децентралізації має великий потенціал для стимулювання розвитку регіонів, а через нього – розвитку всієї країни. Разом із тим вона містить певні виклики, пов’язані як ізперебігом їївпрова -дження, такі з впливомна різноманітні сфери су- спільно-політичного та соціально-економічного життя.
Середосновнихджерелризиків – ускладнення проведення макроекономічної політики, особливо щодофіскальноїкоординації, загостренняуспадко -ваних територіальних диспаритетів, проблеми ін -ституційної досконалості децентралізованих оди -ниць, якіотримуютьделегованіповноваження. Про -тидіяцимризикаммаєбутиуцентріувагипродов -женняполітикидецентралізаціївУкраїні. Отжено -вий етап реформування місцевого самоврядування татериторіальної організаціївладивУкраїні, який відбуватиметься протягом 2019–2021 рр., повинен спиратися, першзавсе, накардинальнізмінинорма -тивно-законодавчоїбазищодоупровадженнянової
системи адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування та державного управ -ління, оскількиневідкладнезавершенняпроцесуде -централізації, цеєгарантіяпередачіреальноївлади, фінансів та ресурсівнамісця, гарантіязавершення секторальної децентралізації, і відповідно, набли -женняпослуг докожногомешканцягромадитаза -безпеченняїхякості.
Вивченістьпроблеми.Питаннямидецентралі -заційвлади, упровадженняновоїсистемиадмініст -ративно-територіального устрою, перебігу секто- ральної децентралізації присвячено роботи таких вчених, як: Т. Барановська [1], В. Борщевський, Т. Гладка [2], І. Гнидюк, Ю. Гороховська [3], Я. Жа -ліло [4], Н. Корінь, В. Ляшенко [6, 7], А. Павлюк [8], І. Сторонянська [9] табагатоінших.
Але аналіз реальної децентралізації та стану впровадженняновоїсистемиадміністративно-тери -торіальногоустрою, можливихнапряміввирішення проблем, що виникли на шляху перебігу перетво -рень, маєвеликезначеннядлярозвиткурегіонів, те -риторіальноїорганізаціївладитощо.
Метоюдослідження є оцінкастану реформу -ванняадміністративно-територіальногоустрою, ви -явлення існуючих проблем та напрямів вдоскона -лення.
Викладосновногоматеріалу.Реформамісце -вогосамоврядуваннявУкраїнімаєтривалуісторію, ізаперіоднезалежностібулодекількаспробрефор -муватимісцевесамоврядуваннявУкраїні. Ізагалом можна говорити про утвердження, розвиток і мо- дернізаціюмісцевогосамоврядуваннявУкраїні:
З прийняттям у 1996 р. Конституції України було затверджено нинішню систему вітчизняного місцевогосамоврядування. У 1997 р. Українатакож ратифікувала Європейську хартію місцевого само -врядування.
ногооб’єднаннятериторіальнихгромад, розташова -них на територіях суміжних районів; законодавчо запроваджено механізм добровільного приєднання до ОТГ, визнаної спроможною, суміжноїсільської абоселищноїтериторіальноїгромади; прийнятоза -кон, якимзапроваджуєтьсямеханізмдобровільного приєднання до територіальних громад міст облас -ногозначеннясуміжнихсільськихтаселищнихте -риторіальних громад; унормовано систему оплати праціпосадовціворганівмісцевогосамоврядування, утомучислівОТГ, тощо. Такимчином, булиофор -мленіюридичнірамкидлястартуіпроведенняпер -шогоетапуреформи.
Попри позитивну динамікута помітні резуль -татиреформування, існуєнизкапроблемнихпитань, що формують ризики для системного завершення реформиадміністративно-територіальногоустрою. 1.Неухваленобазовогозаконупроадміністра -тивно-територіальнийустрій.
Посутікраїнадосікористуєтьсясистемоюад -міністративно-територіальногоустрою, щосклалася вчаси СРСР (Указ ПрезидіїВерховної РадиУРСР «Про порядок вирішення питань адміністративно -територіальногоустроюУкраїнськоїРСР» від 12 бе -резня 1981 р. № 1654-X).
У Верховній Раді Україні під №8051 було (2018 р.) зареєстровано проектЗакону «Про засади адміністративно-територіальногоустроюУкраїни», протедосіцейзаконтакінебулорозглянуто.
Такийстанреалізаціїреформисьогодніпрово -куєконфліктізстароюрадянськоюсистемоюадмі -ністративно-територіальногоустроюнабазовомута проміжномурівнях.
2.Незавершеність розробки перспективних планівформуваннятериторійгромадрегіонівта «за -тягування» процесудобровільногооб’єднаннятери -торіальнихгромад.
Станом на вересень 2019 р. Урядом затвер -дженоперспективніпланидля 23 областей. Вониє неповними (охоплюють 87,6% площікраїни) тане виконують своєї головної функції – запобігання створенню неспроможних ОТГ. До перспективних планів постійно «постфактум» вносяться зміни щодотихОТГ, якіпройшлипроцедуруоб’єднання безурахуваннявимогщодоїхспроможності;
Згідноперспективнихпланівформуваннятери -торійгромад 23 областей, затвердженихУрядом, по -виннобутистворено 1356 ОТГ, вякі об'єднаються 9702 територіальнігромади. Станомна 01.09.2019 р. вУкраїністворено 951 ОТГ, зних 69 ОТГочікують рішення ЦВК про призначення перших виборів. 806 ОТГ, вяких виборивідбулисьу 2015-2018 рр., мають прямі міжбюджетнівідносини з державним бюджетом. Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування засвідчуєрізнуінтенсивністьстворенняОТГвокре -михрегіонах. Узагальномурейтингурегіонівщодо формуванняОТГ, складеномунаоснові 6 кількісних параметрів, лідируютьЖитомирська (першемісце),
Чернігівська (друге), Дніпропетровська (трете), За -порізька (четверте), Хмельницькаобласті.
АлезагальнакартинапроцесуформуванняОТГ неє дужепозитивною. ПлощавсіхОТГ становить 41% від загальної площі України (228,8 тис. км2). ЧисельністьжителівОТГскладає 29,1% відзагаль -ної кількості населення України. Станом на вере -сень 2019 р. тільки 20 районів із наявних 488 пов- ністюпокрито ОТГ. Налічується 86 районів, де не створеножодноїОТГ. Середнякількістьтериторіа -льнихгромад, щооб’єдналисяводнуОТГ, зменши -ласьіз 5,1 у 2015 р. до 4,5 у 2019 р., 37% відусіхОТГ маютькількістьжителівменше 5 тис. осіб (у 2015 р. цячасткастановила 31,4%). У 30% областеймало -чисельнігромадизаймаютьблизько 50% відїхзага -льноїкількості.
Порегіонахнайгіршаситуаціяспостерігається уЗакарпатській (останнємісцеврейтингу), Кірово -градській, Вінницькій, КиївськійтаЛьвівськійобла -стях:
в Закарпатській області, станом на вересень 2019 р., кількістьгромад, щонеоб’єдналисяабоне приєдналися, складала 92%, кількістьОТГ, охопле -них Перспективнимпланом, затвердженим урядом – 0%;
у Кіровоградській, Київській, Львівській, Харківській, Вінницькій областяхблизько 80% те -риторіальнихгромаднеоб’єднані;
у Кіровоградській, Закарпатській, Одеській, Харківськійобластяхмайже 50% районівнерозпо -чаливзагаліпроцесдобровільногооб’єднання (при -єднання) громад;
умежах 20%, уВінницькій (17,5), Київській (20,1), Кіровоградській (20,8), Львівській (23,7), Харківській (22,2) областях займає площаОТГ від загальної площі області. Найгірший за цим крите -ріємпоказникуЗакарпатськоїобласті – 5,8%.
Крім того, такий стан процесу формування об’єднаних громад, колисформованівідміннітипи громад – ОТГігромади, якінедолучилисядопро -цесудобровільногооб’єднаннятериторіальнихгро -мадпротягомреформування, характеризуєтьсятим, що вони суттєво відрізняються за критеріями на -даннядоступнихіякісних публічнихпослугтапо -казникамиефективностімісцевогорозвитку. Цесто -сується, першзавсе, змінусистемиуправлінняосві -тоюзурахуваннямосвітньогонапрямусекторальної децентралізації, можливостей для надання якісних ізручнихадміністративнихпослуг. задоволенняпо -требмешканціввіншихсферах, зокремаусферіме -дицини, культури тощо. Тобто, здатність органів місцевогосамоврядування виконувативласні йде -легованіповноваження, якцепередбаченоЄвропей -ськоюхартієюмісцевогосамоврядування, єнезадо -вільною.
РайоннийрівеньвУкраїнідоситьчастозміню -вавсяврадянськічаси, кількістьрайонівтосуттєво скорочуваласьдо 250, тозросталадо 960, остаточно вінсформувавсявсередині 60-хроківминулогосто -річчявскладі 490 районів. Райони єдужерізними, якзачисельністю (від 5 допонад 180 тис. населення) такіплощеютериторії (від 309 до 3660 км2). Утво -рення в межах території району однієї чи кількох ОТГпо сутіпозбавляє районнийрівеньможливос -тейбалансуватибюджетнумережунанеоб’єднаній територіїрайону, щопороджуєнапругуміжОТГта районнимкерівництвом. Щегіршаситуаціяурайо -нах, деОТГстворенавмежахвсьогорайонучивесь районскладаєтьсяз 2-3 ОТГ. Тамрайонна радата значноюміроюРДАзалишилисьбезреальнихпов -новажень, щозновужтакинейденакористьякре -формі, такпередусімжителямгромад. Станомнаве -ресень 2019 р. вУкраїні територія 20 районів вже повністюохопленаутворенимиОТГ. У 163 районах територія на 50-99% охоплена утвореними ОТГ, в 196 районах – на 1-49%. Врайонах, територіяяких повністюабопереважноохопленаутворенимиОТГ виникає ситуація, коли джерела, які формують районнийбюджетцихрайонівповністюпереходять до бюджетів новоутворених ОТГ. Окрім цього, спільна власність територіальних громад таких районівповністюпереходитьдокомунальноївлас -ностіОТГ.
ЗутвореннямОТГ, якіповністюохоплюютьте -риторію певного району, районні ради втрачають джереладля фінансуваннята повноваження, проте немаєправовихпідставдляприпиненняїхдіяльно -сті. В процесі функціонування ОТГ стикаються з тим, щоназаконодавчомурівнічітконеврегульо -ванорозмежуванняповноваженьміжрайоннимира -дами, районними державними адміністраціями та сільськими, селищними, міськими радами ОТГ в районах, територія яких переважно або повністю охоплена створеними ОТГ. Тут функціонують ра -йоннадержавнаадміністраціятарайоннарадаізвід -повіднимивидаткаминаїхутриманнятавиконавчі органиОТГ.
4. Відсутність механізму вирішення питання розмежування між окремих адміністративно-тери -торіальниходиниць.
Утвореннярайонів тасільрадврадянськічаси мало досить довільний характер, тому розмежу -ванняміжсільрадами, районами, аподекудинавіть між областями єалогічним і таким, що ускладнює управліннятериторіямитастворюєпроблемижите -лямпоселень, якієпосутіанклавамиувідповідних адміністративно-територіальних одиницях. Дляви -рішенняпитань уточнення розмежування між гро -мадамипотрібніпроцедури, якихзаразнеіснує.
5. Відсутність чітких критеріїв та засад, за якимибудепроведеноадміністративнеукрупнення громадтарайонів.
Однимз основнихзавданьувпровадженніре -формидецентралізаціївлади, визначенихУрядомна
2019-2020 рр., євпровадження адміністративно-те -риторіальноїреформитаформуванняновогорайон -ногорівня. Такнасубрегіональномурівніпередба -чаєтьсямоделюванняадміністративно-територіаль -ногоустроюрайонногорівнявідповіднодоєвропей -ських критеріїв, створення адміністративних окру -гівякосновимайбутніхрайонів, затвердженнятери -торійрайонівусіхобластейУкраїни. Такимчином, маютьбутисформовані 102 районизамість 490 нині існуючих. Заальтернативноюметодикою, представ -леноюекспертнимсередовищем, максимальнакіль -кістьрайонівможестановити – 140 районів.
Деякі регіони України вже розробили відпо- відні законопроекти про створення, ліквідацію та змінимежрайонів. Станомнавересень 2019 р. вне -сено до Верховної Ради України законопроекти щодо формування нового районного рівня у Пол- тавській, Чернігівській, Миколаївській, Сумській, Кіровоградській, Херсонській, Івано-Франківській областях. Зазначенимизаконопроектамипередбача -ється укрупнення тавідповіднозменшеннякілько -сті (в 3-6 разів) районівобластей, замістьіснуючих. Алезавідсутністючіткихкритеріївізасад, заякими необхідно проводити адміністративне укрупнення громад та районів, вищезазначені законопроекти розробленобезекономічного, соціального, демогра -фічного обґрунтування моделей запропонованих укрупненихрайонів, відсутнійаналізтериторіальної доступностівіддаленихнаселенихпунктівдоцент -рівукрупненихрайонівтарозташуваннятериторіа -льнихпредставництвцентральнихорганіввиконав -чої влади. Суперечливим вбачається й положення законопроектівщодовиконанняповноваженьдепу -татами районних рад районів, що увійшлиусклад укрупнених районів, до черговихмісцевихвиборів ускладірайонних радцентрівукрупненихрайонів, адже воно протирічить положенням Закону «Про місцевесамоврядуваннявУкраїні».
Зметоюпідвищенняефективностіпроцесумо -делювання адміністративно-територіального уст -роювкожнійз областей утвореніробочігрупи, за допомогою яких відбувається обговорення питань щодо кількості та форматівмайбутніх укрупнених районів, підходів щодо організації управління в укрупнених районах. Обговорення охоплює всі райониобластей, щодозволяєузагальнитипропози -ціїпредставниківрадОТГ, районнихдержавнихад -міністрацій, районних рад, інститутів громадянсь -когосуспільства.
Приформуваннямоделейновогорайонногопо -ділуобластейУкраїниповиннібутивикористаніна -працювання не тільки робочих груп з підготовки пропозицій щодо проекту законодавчого акту про удосконалення адміністративно-територіального устрою, айнапрацюванняекспертноготанаукового середовища.
ховувати не тільки комплекс соціально-економіч -них показників, а й певні регіональні та місцеві особливості.
При формуванні законодавчо встановлених критеріїв, якиммаютьвідповідатиадміністративно -територіальніодиницісубрегіонального (районного рівня) необхідноврахуватиобґрунтуванняобласних робочих груп щодо більшої чисельності нових укрупнених районів ніж це запропоновано Мініс -терством розвитку громад та територій, та їх ба -чення щодо запропонованої моделі адміністра- тивно-територіальниходиницьбазовогорівня (гро -мад), якапередбачаєпереглядвжеутворенихОТГз можливістюїхподальшогодоукрупнення.
Крім того, при формуванні моделей нових укрупнених районів необхідно для ОТГ, які утво -ренітериторіальними громадамиз суміжних райо -нів враховувати не межі певних районів, а межі ОТГ, якіутворенішляхомприєднаннятериторіаль -них громад з інших районів. Щодокількості насе -лення укрупненихрайонів, то майжевсі концепції реформуванняадміністративно-територіальногоус -трою на субрегіональному (районному) рівні зво -дяться до показника чисельності населення – не меншеніж 150 тис. жителів. Натериторіяхізщіль -ністю населення менше середньої щільності насе -лення відповідноїобластірайонможе матименшу кількістьжителів, якщоплоща такогорайонупере -вищуєсереднюплощурайонупообласті. Такождо законодавчо встановлених критеріїв і засад, за якимибудепроведеноадміністративнеукрупнення громадтарайонів, требавіднеститакі:
–територія нових районів має бути компакт -ною, географічно цілісноютанерозривною (мають бутивідсутнітериторіальніанклавитаексклави);
–визначення адміністративних центрів нових районівмаєвизначатисяз урахуваннямісторичних особливостей, географічногорозташування, наявно -сті інфраструктури для розміщення місцевого ор -ганувиконавчоївлади, територіальнихорганівцен -тральнихорганіввиконавчоївладитаорганумісце -вогосамоврядуваннярайону;
–дотриманнякритерію 60-тикілометрової до -ступностідоадміністративногоцентру;
–формування нових укрупнених районів має відбуватисябеззмінимежобластей;
–формування нових укрупнених районів має кореспондуватися з утворенням адміністративних округівзперенесеннямдоцентрівмайбутніхукруп -нених районів територіальних представництв ЦОВВ;
–синхронізація впровадження реформи адмі -ністративно-територіальногоустроюзвпроваджен -нямосвітньої, медичної таіншихсекторальних ре -форм.
5.Відсутністьконституційнихзасаддлярефор -мування територіальноїорганізації влади тамісце -вогосамоврядування.
31 серпня 2015 р. Верховною Радою України попередньо схвалено законопроект «Про внесення зміндоКонституціїУкраїни (щододецентралізації влади)», якимврегульовуєтьсяпосиленняконститу -ційно-правовогостатусумісцевогосамоврядування, створення громад як первинної ланки адміністра- тивно-територіальногоустрою, створенняінституту префекта, зміцненняматеріально-фінансовоїоснови місцевого самоврядування. Законопроект доопра -цьований додругого читання, аледоцьогочасуне розглянутийВерховноюРадоюУкраїни.
6.Неврегулюванність механізму розподілу майна спільної власності територіальних громад районуміждекількомаОТГ, які повністюохоплю -ютьйоготериторію, оскількидеякіоб’єктиспільної власності обслуговують територіальні громади всьогорайону;
7. Неврегулюванністьмеханізмів контролю за законністю рішень органів місцевого самовряду -ваннята якістюнаданнянаселеннюадміністратив -нихтасоціальнихпослуг, першзавсе, контролюза рішеннямищодоземельнихпитань, управліннямко -мунальною власністю, виконанням місцевих бю -джетів, використаннямфінансовихресурсів.
Висновки. Новий етап реформування місце -вого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, який відбуватиметься протягом 2019–2021 рр., спиратиметься на стрімкі кардина -льні зміни нормативно-правового поля щодо пов’язаних трансформаційадміністративно-терито -ріальногоустрою, місцевогосамоврядуваннятадер -жавногоуправління. Вінвключатимевнесеннязмін доКонституціїщодопосиленняспроможностіорга -нівсамоврядуваннярайонноготаобласногорівнята кристалізаціюповноваженьвиконавчихорганівдер -жавноївладинасубрегіональномутарегіональному рівнях. Відповідно, підчасоб’єднаннягромаднано -вому етапі реформи децентралізації необхідно не лишезабезпечити підвищенняінституційної тафі -нансовоїспроможностіорганів місцевого самовря -дуваннявиконувативласнітаделегованідержавою повноваженнянаналежномурівні, айрегламенту -ватирозподілповноваженьміжорганамимісцевого самоврядуваннятадержавноївлади. Дляуспішного досягнення цілей реформи децентралізації необ- хідно зберегти баланс між завданням завершити об’єднання громаддовесни 2020 р., зодногобоку, таметоюформування громад, спроможнихдороз -виткутанаданняякіснихйдоступнихпослуг.
Виходячи із зазначеноговище, для успішного формування ефективної системи адміністративно -територіальногоустроювидаєтьсядоцільнимреалі -зувати деякі практичні рекомендації на рівні дер -жави.
–відновити роботу над законопроектом про внесеннязміндоКонституціїУкраїнищододецент -ралізаціївлади, якиммаєбутисформованаконсти -туційнаосновадляствореннятаподальшогофунк -ціонуванняновоїсистемитериторіальноїорганізації влади та системи адміністративно-територіального устроюУкраїни;
–ухвалитиЗаконУкраїни «Прозасадиадмініс -тративно-територіальногоустрою України» (наразі поданий Урядом), що визначає засади адміністра- тивно-територіального устрою України, порядок утворення, ліквідації, встановленняі змінимежад -міністративно-територіальниходиницьтощо;
–законодавчоупорядкуватисистемутериторі -альнихорганівЦОВВвідповіднодоприйнятихзмін адміністративно-територіального устрою насубре -гіональномурівнішляхомсинхронізаціїутворених новихрайонів (одиницьсубрегіональногорівня) та адміністративнихокругів;
–затвердити новий адміністративно-територі -альнийустрійУкраїни, прийнявши 24 окремихзако -нодавчихактипокожнійобласті, затвердившинові адміністративно-територіального одиниці – гро -мади і райони. Таким чином, буде отримано нову просторовуоснову, деможнапроводитивибориіза -кінчуватипершийетапреформи;
–внестизмінивЗаконпрорегулюваннямісто -будівноїдіяльності, якимидатиможливістьорганам місцевогосамоврядуванняпланувати свою терито -рію, яквмежахпоселення, такізаними.
2.Прискорити перерозподіл й унормування повноважень органів управління адміністративно -територіальниходиницьупроцесіадміністративно -територіальноїреформи:
–завершити підготовку перспективних планів спроможних громад усіх областей зі 100%-го пок -риття територійучіткійвідповідностідокритеріїв Методикиформуванняспроможнихтериторіальних громад, щопокликаназабезпечитиспроможністьдо розвиткуйзабезпеченнямешканцівякіснимитадо -ступнимипублічнимипослугами; слід враховувати особливостівпровадженняосвітньої, медичноїтаін -шихсекторальнихреформтакритерійщодочисель -ностінаселенняОТГ;
–визначитимайбутнімоделірайонногоподілу тавідповідноїуправлінськоїструктуридлямініміза -ціїрівняконфліктностіполінії «район – громада»; –визначити майбутні моделі функціонування обласногорівня управління, перспективи функціо -нуванняобласнихдержавнихадміністрацій;
–унормувати питання розподілу і виконання повноважень між районними радами, районними державнимиадміністраціямитасільськими, селищ -ними, міськими радамиОТГ в районах, територія якихпереважноохопленастворенимиОТГ, атакож правовихпідставтамеханізмуприпиненняповнова -жень районних рад в тих районах, територія яких повністюохопленаОТГ;
–створитиправовімеханізмирозподілумайна спільної власності територіальних громад району між декількома ОТГ, утвореними в межах одного району.
Література
1.Барановська Т.М. Децентралізація влади як
основний напрям вдосконалення державної політики
розвитку територіальної громади. URL: http://www.
kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2015-2/doc/3/09.pdf.
2.Гладка Т.І.ДецентралізаціявладивУкраїніякзасіб
посилення демократії та підвищення її стабільності.
URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/12_2015/10.pdf.
3.Гнидюк І.В., Гороховська Ю.І.Децентралізація в
Україні: сучаснийстанта перспективирозвитку. Мо
-лодийвчений. 2015. № 5(20). Ч. 1. С. 108–111. 4. Жа-ліло Я.А.таін. Децентралізаціявлади: порядокденний
на середньострокову перспективу: аналіт. доповідь.
Київ: НІСД. 2019. 192 с. 5. Кравченко М.Механізм
децентралізації соціальних послуг в Україні. URL:
http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk14/fa il/kravchenko.pdf. 6. Ляшенко В.І., Солдак М.О.Мо
-дернізаціїпромисловостірегіоніввконтекстітериторі
-альноїтафункціональноїдецентралізації. Вісникеко
-номічноїнаукиУкраїни. 2018. № 2. С. 120–129. 7.
Іва-нов С.В., Ляшенко В.І., Іваннікова М.М.Децентра
-лізаціясільськихгромад: європейськийдосвідтаперс
-пективи для України. Економічний вісник Донбасу.
2016. № 2 (44). С. 51–55. 8. Павлюк А.П. Інститу
-ційно-правове забезпечення реформи територіальної
організації влади в Україні. Стратегічна панорама.
2016. №2. С. 113-120. 9. Сторонянська І.З.таін. Те
-риторіальнийрозвитоктарегіональнаполітикавУкра
-їні / НАНУкраїни, ДУ «ІРД». Львів, 2016. (Серія «Про
-блеми регіонального розвитку»). С. 52-60. 10. Про
внесеннязміндодеякихзаконівУкраїнищодостатусу
старостисела, селища : ЗаконУкраїнивід 09.02.2017 р.
№ 1848-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1848-19. 11. Про внесеннязміндодеякихзаконодав
-чих актів України щодо особливостей добровільного
об'єднання територіальних громад, розташованих на
територіях суміжних районів : Закон України від
14.03.2017 р. № 1923-VIII. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/1923-19. 12. ПроектЗаконупровне
-сеннязміндоЗаконуУкраїни «Продобровільнеоб’єд
-нання територіальних громад» щодо добровільного
приєднаннятериторіальнихгромадсіл, селищдотери
-торіальних громад міст обласного значення. URL:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511= 61814. 13. Моніторингпроцесудецентралізаціївлади
та реформування місцевого самоврядування. URL:
https://decentralization.gov.ua/mainmonitoring. 14.
Деце-нтралізація:новий етап. Основнізавдання наперіод
до 2020 року. URL: https://storage.decentra lization. gov.ua/uplo ads/attachment/document/331/presen tation_ decentralization.pdf. 15. Гройсман анонсував скоро
-чення кількості районів в Україні до 100. URL:
https://www.depo.ua/ukr/politics/v-ukrayini-planuyut-sko rotiti-kilkist-rayoniv-do-100-20181205880970. 16.
Про-ектЗаконупрозмінумежрайонівІвано-Франківської
webproc4_1?pf3511=65268. 17. Експерти за «круглим
столом» обговорили актуальні питання процессу де
-централізації. URL: http://zor.gov.ua/content/ eksperty-za-kruglym-stolom-obgovoryly-aktualni-pytann ya-procesu-decentralizaciyi?fbclid=IwAR2LFhuaXCLBv Cyv Uc84SJWDcyrOIZaodaEeOZNGQUCTLI_z0HYmg 6UIe0I. 18. Аналітичний звіт за результатами ре
-алізації проекту «Модель реформування адміністра
-тивно-територіального устрою та організації управ
-ління на районному рівні Дніпропетровської та За
-порізької областей». URL: https://uplan.org.ua/analy
tics/analitychnyi-zvit-ho-nezalezhnyi-tsentr-pravovykh-do slidzhen-ta-initsiatyv/. 19. Про попереднєсхваленняза
-конопроекту про внесення змін до Конституції
Українищододецентралізаціївлади : ПостановаВер
-ховноїРадиУкраїнивід 31 серпня 2015 р. № 656-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/656-19.
References
1. Baranovska T.M. Detsentralizatsiia vlady yak os-novnyi napriam vdoskonalennia derzhavnoi polityky rozvytku terytorialnoi hromady [Decentralization of power as the main direction of improvement of the state policy of development of the territorial community]. (n.d.).
kbuapa.kharkov.ua. Retrieved from http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/apdu/2015-2/doc/3/09.pdf [in Ukrain-ian].
2. Hladka T.I. Detsentralizatsiia vlady v Ukraini yak zasib posylennia demokratii ta pidvyshchennia yii sta-bilnosti [Decentralization of power in Ukraine as a means of strengthening democracy and increasing its stability].
(n.d.). dy.nayka.com.ua. Retrieved from http:
//www.dy.nayka.com.ua/pdf/12_2015/10.pdf [in Ukrain-ian].
3. Hnydiuk I.V., Horokhovska Yu.I. (2015). Detsen-tralizatsiia v Ukraini: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku [Decentralization in Ukraine: Current Situation and Development Prospects]. Molodyi vchenyi – Young scientist, 5 (20), Part 1, рр. 108-111 [in Ukrainian].
4. Zalilo Y.A. and oth. (2019). Power decentraliza-tion: mid-term agenda: analyte. report. Kyiv, NISD. 192 p.
5. Kravchenko M. Mekhanizm detsentralizatsii sotsi-alnykh posluh v Ukraini [The mechanism of decentraliza-tion of social services in Ukraine]. (n.d.). lvivacad-emy.com. Retrieved from http://www.lvivacademy. com/vidavnitstvo_1/visnyk14/fail/kravchenko.pdf [in Ukrainian].
6. Lyashenko V.I., Soldak M.O. (2018). Moderni-zatsii promyslovosti rehioniv v konteksti terytorialnoi ta funktsionalnoi detsentralizatsii [Regional industry mod-ernization in the context of territorial and functional decen-tralization]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2, рр. 120–129 [in Ukrainian].
7. Ivanov S.V., Liashenko V.I., Ivannikova M.M. (2016). Detsentralizatsiia silskykh hromad: yevropeiskyi dosvid ta perspektyvy dlia Ukrainy [Decentralization of ru-ral communities: European experience and perspectives for Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Her-ald of the Donbas, 2 (44), рр. 51–55 [in Ukrainian].
8. Pavluk A.P. (2016). Institutional and legal support for the reform of the territorial organization of power in Ukraine. Strategic panorama, 2, рp. 113-120 [in Ukrain-ian].
9. Storonyanska I.Z. and oth. (2016). Territorial De-velopment and Regional Policy in Ukraine. State Institu-tion «IRD» NAS of Ukraine. Lviv, (Regional Develop-ment Problems Series), pp. 52-60 [in Ukrainian].
10. On Amendments to Some Laws of Ukraine Re-garding the Status of Village, Village Settlement: Law of Ukraine dated 09.02.2017 № 1848-VIII. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1848-19 [in Ukrain-ian].
11. On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine Concerning Features of Voluntary Association of Territorial Communities Located in the Territories of Ad-jacent Areas: Law of Ukraine of March 14, 2017 No. 1923-VIII. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1923-19 [in Ukrainian].
12. Draft Law on Amendments to the Law of Ukraine “On Voluntary Unification of Territorial Communities” on the Voluntary Association of Territorial Communities of Villages, Towns and Regions in Territorial Communities of Cities of Regional Importance. Retrieved from http: //w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=618 14 [in Ukrainian].
13. Monitor the process of decentralization of power and reform of local self-government as 2019. Retrieved from https://decentralization.gov.ua/mainmonitoring [in Ukrainian].
14. Decentralization: a new phase. Main tasks for the period up to 2020. Retrieved from https://storage.decen-tralization.gov.ua/uploads/attachment/document/331/pre sentation_decentralization.pdf [in Ukrainian].
15. Groysman announced reduction of the number of districts in Ukraine to 100. Retrieved from https: //www.depo.ua/eng/politics/v-ukrayini-planuyut-skorotiti-kilkist-rayoniv-do-100-20181205880970 [in Ukrainian].
16. Draft Law on Changing the Borders of Ivano-Frankivsk Oblast. Retrieved from http://w1.c1.rada.gov. ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65268 [in Ukrainian].
17. Roundtable Experts Discussed Current Is-suesDecentralization Process. Retrieved from http: //zor.gov.ua/content/eksperty-za-kruglym-stolom-obgovo ryly-aktualni-pytannya-procesu-decentralizaciyi?fbclid= IwAR2LFhuaXCLBvCyvUc84SJWDcyrOIZaodaEeO-ZIGGzZGGzZGGzzGG [in Ukrainian].
18. Analytical report on the results of the project "Model of reforming the administrative and territorial structure and management organization at the district level of Dnipropetrovsk and Zaporizhzhya regions". Retrieved from https://uplan.org.ua/analytics/analitychnyi-zvit-ho-nezalezhnyi-tsentr-pravovykh-doslidzhen-ta-initsiatyv/ [in Ukrainian].
Двігун А. О. Децентралізація: упровадження нової системи адміністративно-територіального ус-трою
Реформадецентралізації, яканаразівідбувається
вУкраїні, створилапідґрунтядляукоріненнякардина
-льних інституційних перетворень, підвищення якості
життя громадян і має велике значення для продов
-ження секторальних реформ. Зміна системи управ
-ління територіями, децентралізація у сферах меди
-цини, освіти, надання послуг демонструють значні
темпи й головне – реальні позитивні зрушення. У
статті проаналізовано стан упровадження нової сис
-темиадміністративно-територіальногоустроювУкра
-їні. Незмінноюзалишаєтьсяп’ятіркарегіонів-лідеріву
реалізації завдань децентралізації, а саме: Житомир
-ська, Чернігівська, Дніпропетровська, Запорізька,
Хмельницька області. Але загальна картина процесу
формування ОТГ має негативні ознаки: площа всіх
ОТГстановить 41% відзагальноїплощіУкраїни. Чи
-сельність жителів ОТГ складає 29,1% від загальної
кількості населення України. Станом на вересень
2019 р. тільки 20 районівізнаявних 488 повністюпо-
крито ОТГ. Налічується 86 районів, де не створено
жодноїОТГ, 37% відусіхОТГмаютькількістьжителів
менше 5 тис. осіб. У 30% областеймалочисельнігро
-мадизаймаютьблизько 50% відїхзагальноїкількості.
Серед основних проблем завершення першого
етапуреформуваннямісцевого самоврядуваннятате
-риторіальноїорганізаціївладитаризиків, пов’язанихз
ними, –загостренняуспадкованихтериторіальнихдис
-паритетів, проблеми інституційної досконалості де-
централізованих одиниць, які отримують делеговані
повноваження.
У статті обґрунтовано рекомендації щодо упро-
вадженняновоїсистемиадміністративно-територіаль
-ного устрою в Україні на державному та регіональ
-номурівні.
Ключовіслова: децентралізація, реформа, адміні
-стративно-територіальнійустрій, об’єднанатериторіа
-льнагромада, укрупненнярайонівтагромад.
Двигун А. А. Децентрализация: внедрение
но-вой системы административно-территориального
устройства
Реформадецентрализации, котораясейчаспроис
-ходитвУкраине, создалапочвудляукоренениякарди
-нальных институциональных преобразований, повы
-шениякачестважизниграждани имеетбольшоезна
-чениедля продолжениясекторальныхреформ. Изме
-нениесистемыуправлениятерриториями, децентрали
-зация всферахмедицины, образования, предоставле
-нияуслугдемонстрируютзначительныетемпыиглав
-ное – реальныеположительныесдвиги. Встатьепро
-анализировано состояние внедрения новой системы
административно-территориального устройства в
Украине. Неизменной остается пятерка регионов-ли
-дероввреализациизадачдецентрализации, аименно:
Житомирская, Черниговская, Днепропетровская, Запо
-рожская, Хмельницкая области. Но общая картина
процесса формирования ОТГ имеет негативные при-
знаки: площадь всех ОТГ составляет 41% от общей
площадиУкраины. ЧисленностьжителейОТГсостав
-ляет 29,1% отобщегоколичестванаселенияУкраины.
Посостояниюнасентябрь 2019 г. только 20 районовиз
имеющихся 488 полностьюпокрытоОТГ. Насчитыва
-ется 86 районов, гденесозданониоднойОТГ, 37% от
всехОТГимеютколичествожителейменее 5 тыс. че
-ловек. В 30% областеймалочисленные общинызани
-маютоколо 50% отихобщегоколичества.
Среди основных проблем завершения первого
этапа реформирования местного самоуправления и
территориальнойорганизациивластиирисков, связан
-ныхсними, – обострениеунаследованныхтерритори
-альныхдиспаритетлв, проблемы институционального
совершенства децентрализованных единиц, получаю
-щихделегированныеполномочия.
Встатьеобоснованырекомендацииповнедрению
новой системы административно-территориального
устройства в Украине на государственном и регио
-нальномуровне.
Ключевые слова: децентрализация, реформа, ад
-министративно-территориальное устройство, объеди
-неннаятерриториальнаяобщина, укрупнениерайонов
иобщин.
Dvigun A. A. Decentralization: implementation of a new system of administrative and territorial structure The decentralization reform that is currently taking place in Ukraine has set the stage for radical institutional changes, for improving the quality of life of citizens and for the continuation of sectoral reforms. Changes in the ter-ritorial management system, decentralization in the fields of medicine, education, service delivery are showing con-siderable pace and, most importantly, real positive devel-opments. The article analyzes the state of implementation of the new system of administrative and territorial system in Ukraine. The five leading regions in implementing the tasks of decentralization remain unchanged, namely: Zhy-tomyr, Chernihiv, Dnipropetrovsk, Zaporozhye, Khmelnit-sky regions. But the overall picture of the process of form-ing an UTC has negative signs: the area of all UTC is 41% of the total area of Ukraine. The population of UTC is 29.1% of the total population of Ukraine. As of September 2019, only 20 districts out of the 488 available are fully covered by UTC. There are 86 districts where no UTC s have been created, 37% of all UTCs have a population of less than 5,000. Man. In 30% of the oblasts, small commu-nities account for about 50% of their total.
Among the main problems in completing the first stage of reforming local government and territorial organi-zation of government and the risks associated with them are the exacerbation of inherited territorial disparities, the problems of institutional excellence of decentralized units receiving delegated powers.
The article substantiates the recommendations for the introduction of a new system of administrative and territo-rial structure in Ukraine at the state and regional level.
Keywords: decentralization, reform, administrative-territorial organization, united administrative-territorial community, en-largement of districts and communities.
